Споминки про Микиту ЛеонтIйовича Коржа



Категории Олекса Стороженко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що дiялось в свiтi. Чия правда, чия кривда I чиï ми дiти. (Т. ШЕВЧЕНКО. До Основ'яненка) 1827 року по веснi схотiлось менi подивиться на Ненаситинський порiг, а звiдтiля водою по Днiпру спуститься до слобiд Капулiвки та Покровськоi i оглядiть тi мiста, де колись були запорозькi кошi. З Катеринослава поïхав я на село Михайлiвку, щоб запастись там бувалим чоловiчком, котрий би тямив, де провести, а де часом i розказать про те, що хоч i давно минулось, та не загинуло дощенту, бо живуть ще старi дiди i до якого часу заборонили од вiковоï пожоги ту святу старовину. У Михайлiвку приïхав я ще заздалегiдь. Була недiля, а чимало людей гуляло бiля шинку, музика гудiла, дiвчата i парубки вибивали тропака, а деякi постарше сидiли на призьбi I кругляли горiлку. Тiльки спитав я, де б менi заночувать, як всi загомонiли: — ïдьте,- кажуть,- до Микити Леонтiйовича, у його ночують всi проïжджi пани. — А хто се Микита Леонтiйович? — питаюсь. — Се наш старенький дiд, Корж,- забубонiло весело товариство,- той, що колись був сiчовиком. — Ото ж i його садок,- озвались Iншi, показуючи на лiсок понад рiчкою,- тамечки його й дворище. 1 Багато дечого розказував менi старий Корж, але у сiм оповiданнi тiльки те заявляю, що записано преосвященним Гавриïлом (примiт. авт.). Од'ïхавши од шинку гонiв зо два, з гори побачив я леваду Коржа. Просторий двiр був застроєний хатами, коморами I повiтками, i вся та будова, облитая ясним промiнням сонця, виринала Iз-за темного лiсу, оперезаного наоколо свiтлою, мов кришталь, рiчкою. Мiй машталiр, в'ïхавши на двiр, поминув мазанку I зупинив коней бiля рубленоï хати старосвiтськоï будови, що вже лiта гаразд-таки осадили ïï в землю. Тiльки що я вилiз з брички, як i Корж вийшов з хати менi назустрiч. Бiле, як молоко, волосся прикривало його високе чоло, з-пiд насуплених брiв гостро поглядували карi очi, вуси були пiдстриженiï Вид старого з первого погляду здавався похмурим I неволив до поваги: не дуже ще й погнули його десять десяткiв лiт. Одягнутий вiн був у китайчатий синiй жупанок, пiстрьових штанях i обутий в габелкових черевиках. — Здоров був, Микито Леонтiйовичу! — почав я, вклонившись дiдовi.- Не сердься, що непрошений за ïхав: всi, кого не питав, де б менi переночувать, знай до тебе направляють. — Так, так,- одказав Корж усмiхаючись,- всi пани, спасибi ïм, ïдучи через наше село, не минають мене. А куди, паничу, бог несе? — До Ненаситця, а далi в Капулiвку I Покровське, подивиться на те мiсце, де були колись запорозькi кошi. — Ненаситець теперечки гарно грає, води чимало, є на що глянуть; а от де були кошi i не розбереш, де що й було; забудовалось, вали поосiдали i зрiвнялись Iз землею. — А все ж таки, дiдусю, хоч глянути на те мiсце, де не один вiк чесне товариство, лицарi, боронили святу вiру i хрещений народ од бусурмана i захистили сi степи, де, спасибi ïм, i ми теперечки живемо. — Так, так; правда твоя, паничу! Хоч i нi на що по дивиться, так є що згадать; частенько i сам туди ïжджу; як глянеш та згадаєш, то неначе помолодшаєш. Сiдай же, паничу, отутечки на ослонi: теперечки лучче надворi, нiж у хатi. А ти,- додав дiд, глянувши на мого машталi- ра, — ïдь до стайнi, вiдпрягай коней, там тобi дадуть сiна i вiвса. Сiвши, став я розглядувать стародавню хату; такоï будови не доводилось менi бачить в наших степах. Вся хата була зложена з липових квадрових брусiв, гладко витесаних, а навiконники i наличники на дверях з вирiзками i зарубками,- неначе мережки на рушнику. — А давно вже,-спитав я,-збудована ця хата? — Та таки подавно,- одказав старий,- сто лiт, коли ще й не бiльш. Будував ïï мiй хрещений батько. Якiв Омелянович Качалка, що був у Сiчi вiйськовим старшиною-осавулом. Це ж його i зимовик; вiн менi достався в спадку пiсля покiйника, бо я був у його за рiдного сина; вiн мене по сьомому роцi i в Сiч до себе взяв, я йому i очi закрив. — Звiдкiля ж вiн тебе взяв? — З Нових Кодакiв; туди ще мiй прадiд Василь Жа- дан виселивсь з Гетьманщини, аж з Кобеляк. У його був син Тарас Жадан. Дiда я добре пам'ятаю, бо як вiн на старостi лiт ослiп, то я був у нього поводарем. I батько мiй, по прiзвищу вже не Жадан, а Таран, так, бачите, прозвали його запорожцi, дуже здоровий був, там же в Нових Кодаках жив i маявся на свiтi сто i п'ятна дцять лiт. — Чим же вони промишляли? — Пахарством, скотиною, бджолою, рибальством i звiриними шкурами. Тодi, та ще й за моєï пам'ятi, на обох сторонах Днiпра була страшенна гущина, нетрi, в котрих кишiло звiру. — А скiльки тобi лiт? — Народився я в 1730 роцi, мая 30, так оце через кiлька днiв без чотирьох буде сто лiт. Довгенько-таки бог держить на свiтi! Вже буде лiт трохи не сорок, як i жiнка моя Параска вмерла, пошли ïй господи царство небесне! - Велика в тебе сем'я? — Слава богу, чимала-таки. Було в мене сiм синiв i чотири дочки, деякi повмирали, а теперечки з онуками i правнуками — душ ïх з двадцятеро буде. Теперечки во ни в мене i хазяïнують, i клопочуться; я знаю тiльки мою пасiку, та й того добре не догляну: старий, нездужаювже, преклоняюся к землi, од нея же взят бих, i явє уже єсть, яко скоро в ню подобаєт мi возвратиться... От воно що! — Так ти, дiду, все знаєш, що тут дiялось, як i край цей заселився? — Як не знать! Все дiялось на моïх очах: i кiш зруйнували, i Катеринослав будували, як i цариця шествувала по нашiй Украïнi, як i Михайлiвка населилась; бо я був тутечка осадчим i повiреним од громади за землi. — Будь ласкав, дiду, розкажи що-небудь, адже ж як твоï уста склепляться навiки, то твоє слово ще житиме на свiтi: на старостi i я буду розказувать, що од тебе чув, згадаємо старовину та й тебе з нею. — Добре, паничу, розкажу,- сказав Корж вставаю- чи,- а теперечки вечiр теплий, проходимось трохи, я то бi покажу мiй садок i пасiку. II Сад Коржiв розрiсся по луговинi, неначе лiс. Не було в йому розчищених дорiжок, тiльки вподовж до самоï рiчки промiж високих лип, i ясенiв, i густого чагарнику протоптана була стежка. Де на яких деревах неслись чорногузи. Пройшовши з гони, побачив я в сторонi невеличке кладовище: на двох могилках стояли високi хрести, а на других — трохи меншi. — Хто тут спочиває? — спитав я. — Моя мати, жiнка, дiти i онуки,- одказав Корж, схилившись до могилок. Од кладовища повернули в праву руку i, продравшись крiзь гущину, несподiвано опинились бiля високоï огорожi. — Це моя пасiка,- обiзвався Корж,- одчиняючи хвiрточку,- з одного рiйка розроïлось ïх бiльш, як сто колодок. Пасiка була захищена i споряджена, як стародавнi запорозькi: по плоту загорожа закутана була очеретом, посерединi стояла капличка з образами святих Зосима i Саватiя, а навкруги ïï витикались на тичках з трави рядками вулики, i де-не-де на свiтло-зеленiй прогалинi росли яблунi, грушi i черешнi, вкритiï пахучим цвiтом. Вечiр був теплий, тихий: роботяща бджола ще гудiла мiж вiттями в цвiту; соловейко висвистував, i здалека долiтали веснянки слобожанських дiвчат. Гарне було мiсце, дуже менi подобався цей затишок, i тепер, згадуючи його пiд хмурим пiвнiчним небом, прояснились моï думи i заграло украïнське серце. — Се моя пустинь,- сказав Корж,- тутечки я собi сиджу та згадую, що минуло та не вернеться; од того, чи воно лихо, чи добро, а здається однаковим. — Чи давно уже, дiду,- спитав я,- ти став хазяйну вать на сiй левадi? — Спитай у оцих дерев, вони тобi скажуть, бач, якi товстi та високi; се ж я ïх садив власними моïми рука- ми; бо як достався менi цей зимовик, то, опрiч тернiв, нiчогiсiнько тутечки не росло. — А МихайлIвка коли населилась? — Пiсля смертi вже Качалки; деякi переселились з Гетьманщини та й з наших-таки слобiд чимало. Тодi звали цi новоселицi великими вольними хуторами, поки не послiдував указ, щоб поруйнувать всi хутори, а хуторян повиводить на великi шляхи i там ïх осадить, i щоб, крий боже, вольними хуторами не звать, а слободами i селами. Як почули хуторяни про сю чутку, от i прийшли до мене за порадою. Що нам,- кажуть,- робити? Адже ж ми тутечки,- кажуть,- i обгнiздились, i колодязi покопали, i обсiялись; як стануть нас на шляхи переганять, то пропали й ми, загине й худобина наша! — А що ж,- кажу ïм,- через нашi ж хутори iде не абиякий шлях, та й землi ще чимало — є де селиться, так подамо прошенiє, щоб нашi хутори перейменувалися в село або в слободу.- От i дали менi довiренiсть од обчества трьох сiл: Нових КодакIв, Дiйовки I Сухачiвки, бо найбiльш виселилось з сих сiл. Так ото I подавав я в катеринославську казенну палату прошенiє, а палата i прислала до нас асесора Мартина Коваленка огледiть нашi хутори; i як вiн зробив доношенiє, що мiсце сподобно для селенiя, то палата утвердила i предписала указом Дiйовському волосному правлiнню о безпрепятствiнном населенiï слобожан понад рiчкою Сухою Сурою. Пiсля цього, як намножилось у нас переселенцiв, я знов подавав прошенiє i о наiменованIÏ наших хуторiв селомчи слободою. Так казенна палата вдруге прислала того ж Мартина Коваленка. Приïхав вiн до мене i зiбрав громаду. А що, хлопцi,- пита,- як будемо звать вашi хутори? Однi кажуть: Нехай буде Качалiвка, по прiзвищу осадчого Качалки. А другi: Нехай Коржiвка, по прiзвищу нашого повiреного: вiн, кажуть, нас первий i до себе поприймав. Так я вже не схотiв, кажу: Не хочу я марноï свiтовоï слави нi собi, нi моєму хрещеному батьковi, вигадуйте яке-небудь iнак прiзвище. От Мартин Коваленко бачить, що мiж нами така незгода, i каже: Слухайте, панове громадо, нехай вашi хутори йме нуються слободою Михаилiвкою во Iм'я народившогося великого князя Михайла Павловича! Громада на це згодилась, а палата паки предписала указом: Опублiковать всiм волостям о названiï наших вольних хуторiв слободою Михаилiвкою. Скiнчивши, старий спитав мене, чи не хочу я вернуться до хати. — Нi,- одказав я,- тут так гарно, так легенько ди хать, посидьмо ще трохи. — Ну, сiлькiсь, — пробубонiв дiд, — я тобi ще розка жу, яке нас лихо спiткало з сими панами, бодай ïх!.. От ми й посiдали на ослонi бiля каплички, i старий так почав: — Хвалити господа, все було так гарно, спокiйно, як от... нечиста мати понаносила до нас тих панiв, та й стали вони захоплювати нашi землi. Петро Петрович Панчинський, секретар Кременчуцького губернського правлення, самоправно одмежував собi три тисячi десятин нашоï землi I населив собi аж двi слободи; а Олексiй Iванович Верминка — тисячу п'ятсот. Один захопив Сухую Суру, а другий — Мокру, та так приперли нас, михайлiвцiв, кодачан i дiйовцiв, що не було у нас нi водопою, нi пашi для скотини; а мене — так i з хати вигнали: в моєму дворi вiсiм семей панських хрестян поселили. Не повiриш, паничу, яке лихо припало! Тодi ще вмерла у мене жiнка, так менi довелось з сиротами блукать по чужих кутках. Що тут на свiтi було робить? От ми i зiбрали з трьох сiл одну громаду, помiркувались та й надумали — ви брать повiреного i доходить вже правди по судах. Бодай вже не довелось судиться нi одному доброму чоловiковi. На сiй радi в один голос, як вже я не одмовлявся, вибрали мене повiреним, не тiльки за землi, а й за всi дiла, якi б там не трапились. Отож, як дали менi ту довiренiсть, я й почав клопотаться, од нижчих судiв аж до вищих. Чого вже я не робив, як не побивався, скiльки й кошту стратив, а все-таки нiчого не вдiяв. Ну, вже й суди тодi були! Не знаю, чи вони i теперечки такi, нехай ïм абищо!.. Та вже, на наше щастя, государ Павло i прислав в Катеринослав ревiзорiв Кушелева i ОлексIєва,- так я до них: от вони, спасибi ïм, зараз i предписали губернському правленнi дать нам пораду на основанiï законiв. Отаким-то побитом ми й оборонились од Панчинського: зараз-таки i зiгнали двi його слободи з наших земель; а з Вермин-кою нiчого не вдiяли, бо вiн на те рiшення губернського правлення апелював в сенат. Так от за сю Верминчину землю i за Кодацьку, що пiд город забрали, та й по пи-тейному одкупу посилав я до царя два прошенiя. Два роки ждали указу, та й не дiждались! Нiчого робить, треба було самому ïхать у Москву та Петербург. Важко фукать ту правду по цих великих городах i вам — панам. Натерпишся-i наплачешся, поки ïï знайдеш, коли-то ще й Знайдеш,- а то ж менi, простому чоловiковi, не дуже ще й письменному, гiрко доводилось! Та вже милосердний бог не покинув нас i там... Приïхавши у Москву, зараз подав я прошенiє в 1 департамент сенату. Заглянули у моє прошенiє I звелiли менi, щоб я через тиждень навiдався. Прийшов я через тиждень, от знов велено прийти через тиждень,- та так ï почали тижнiвками годувать; воно б, мовляв, i добре, бо прохарчивсь — нiчого вже й ïсти, так цими ж московськими тижнями i мухи не нагодуєш. Та вже що помогло, нiяк, паничу, i не вгадаєш: смiх, та й тiльки!.. З нудьги було вештався я по мiсту: до Кремля пiду, розглядую тi ворота, що неначе церкви побудовано, дивлюсь на тi дива, на цар-колокол, що як улiзеш у його, то неначе в клунi опинишся, на царицю, чи пак на царя-пушку, що витрiщилась на тебе, мов те жлукто. Правдивi дива! Скiльки на них кошту стратили, а дзвiн не дзвонить i пушка не стрiля!.. Однак думаю собi: як вернусь додому та стану своïм розказувать про сi дива, то щоб ще не завдали менi брехнi, вiзьму, думаю, мотузок та й вимiряю i дзвiн, I гармату. Тiльки розгрiб снiг бiля гармати та став мiрять, аж дивлюсь — бiжать до мене з абахти два москалi. А що ти робиш? — питають. Хiба не бачите,- кажу,- гармату вимiрюю.-o Как ти смiв, сякий-такий,- гукнули на мене по-московськи,- казенну пушку вимiрювать! — Вона ж,- кажу,- од цього не поменшає! — Брешеш,- закричали,- ти што-то хатєл з царською пушкою сдєлать, ступай на абахту! Вхопили мене пiд руки та й повели. Не турбуйтесь,- кажу, — люди добрi, мене вести: невеликий я пан — i сам пiду! Привели до вартового офiцера, а вiн i пита: Що ти з пушкой дєлал? — Мiряв,- кажу.- На что? — пита. Розказав йому нащо; не йме вiри. Врьош,- каже,- ти што-небудь недоброє замишлял, признавайся! — Нiчого,- кажу,- нi признаваться, нi вигадувать, з такою махиною нiчого не вдiєш, хiба тiльки змiряєш. Так що вже йому не казав, все своє товче: Врьош та й врьош. Обридло менi з ним балакать, от я йому й кажу: Коли ви такi розумнi, що вас нiяк не обдуриш, то нiчого робить, треба вже признаться:Хотiв,- кажу,- вкрасти вашу пушку, так вимiрював, чи влiзе вона менi в кишеню. Де- якi москалi, слухаючи, стиха усмiхнулись, а офiцер розсердився, аж зашарiвся з досади — облизня, бачиш, пiймав. Далi насупився та й каже:Ну, галубчик, не прогнєвайсь, я тебе не одпущу з абахти, поки не прийде дiжурний.-Спасибi вам,- кажу,- за вашу ласку; тутечки тепло i весело: багацько людей, а я сiчовик, звик з людьми жить. Увечерi прийшов дiжурний, ще молодий, а вже пре-м'єр-майор, щось таке — чи грап чи князь; зараз став мене розпитувать. Бачу, що цей розумнiший од вартового. Зараз спитав: вiдкiля, за чим, чи є в мене бумаги? Показав йому моï бумаги —довiреность, свiдетельство — та й розказав, як важко менi шукать тутечка тiєï правди i яке моє гiрке життя в Москвi. От вiн вийняв з кишенi записну книжку, записав моє прiзвище, по якому дiлу приïхав та й каже:Мiй дядïнька сенатором, так я його попрошу об твоєму дiлi.-Будьте ласкавi,- бог вас за це не оставить! Звелiв мене випустить. Подякував я його, та, правду казати, i в головi собi не клав, щоб з цих обiцянок вийшло що путяще. На четвертий день пiсля сього навiдався я в сенат; тiльки що вглядiли мене писарчуки, так i загомонiли:Прийшов той запорожець, що намiрявсь цар-пушку вкрасти i в кишеню сховать! Вхопили мене за руки та й ввели в просторий покiй, де пишуть; далi один постарше i гука:Ведiть його в присутствiє! Бачу, такий вже приказ ïм був. Ввiйшов я в те присутствiє, дивлюсь — самi генерали, в кавалерiях, в хрестах, в звiздах... Як побачили мене, так всi i зареготали.Маладєц казак,- кажуть,- хатєл цар-пушку вкрастi; в карман спрятать! —Так не дали ж москалi,- кажу,- крiпко пильнують, бодай ïх! Багато дечого вигадував ïм; шуткували, смiялись; далi один пiдступив до мене та й каже:Племенник мiй говорив менi про твоє дiло, так я розсматривав оноє, воно справедливе i не сьогоднi так завтра буде рiшено в твою пользу.-Пошли вам, господи, за те щастя i здоров'я,- кажу,- та спасибi i цар-пушцi, нехай вона царствує; без неï тутечки в Москвi, може б, мене I лунь вхопив. Отсiєю ж то цар-пушкою встрелили i Верминку: сенат звелiв одiбрать I од його загарбану од нас землю. Пiсля сього поïхав я в Петербург клопотаться за Ко-дацьку землю i за винний одкуп. Приïхавши, пiшов я до царського докладчика Муравйова; от вiн, спасибi йому, звелiв познаходить моï прошенiя, що я ще позаторiк поiав на височаише iмя, доложив государевi, а государ Лв сенатовi рiшить наше дiло не в очередь. От сенат присудив кодачанам жить на городськiй землi з тими ÏИВIЛЯМИ, якi має земство; об чiм предписано воєнно-.губернатор о в i, дюковi Рiшельєвi, а менi видали до рук копiю, щоб з нею явився я до катеринославського губернатора Герта. I винний одкуп не вдержався 6, так опiзнились — поробили вже контракти з одкупщиками. Отак-то при помощi божiй повершив я громадську управу i повернувся додому со славою велiєю. I досi цiнують менi слобожани, а може, i пiсля моєï смертi, коли — то ще не забудуть, згадають мене добрим словом. III Зовсiм смерклось, як ми вернулись з саду. Бiля дверей Коржевоï хати вийшла до нас назустрiч дiвчина-пiд-лiток з каганцем, щоб посвiтить i провести через темнi сiни. — Се ти, ЗIнько? — спитав старий. — Я, дiду,- одказала дiвчинка. — Се моя правнука,- сказав Корж, повертаючись до мене,- гарна вона у мене дитина, так, на лихо собi, за кохалась у рудого москаля! Зiнька надула губки i пробелькотiла: — От вже i почали!.. — Чорти принесли москаля з коробкою,- не спиняю чись казав Корж,- а в тiй пузатiй коробцi чого не було: i стьожки, i сережки, i хрестики... — Та й iдiть вже,- пробубонiла Зiнька, почервонiв ши i нахмурившись,- не обридне вам усе одно вигаду вать? А старий своє: — Так отой москаль, кажу, й подарував моïй Зiньцi перстеньок, а вона i взяла. Ну, скажи, паничу, чи взяла 6 таки вона той перстеньок, коли б не закохалась в того москаля!.. — Я вже I перстеньок той закинула,- одказала Зiнь ка крiзь сльози,- а вони все згадують про того москаля, цур йому, пек йому! — А не брешеш? — й же богу, закинула! — Ну свiти ж, свiти, коли закинула,- бубонiв старий, переступаючи порiг. Здавалось, нiби й жартував Корж, однак видко було, що тим смiхом корив вiн Зiньку за те, що вона прийняла подарунок од чужого чоловiка. Такий, бачите, звичай на Украïнi; насмiхаючись, направляють на все добре чоло вiка, щоб вийшло по приказцi:З посмiхiв люди бу вають. . Весело стало на душi, як, ввiйшовши в хату, глянув я на старосвiтський захисток; так в ньому було хороше, чисто, i гарно, i до ладу прибрано. Стiни вимитi, виша-руванi, неначе сього року збудованi, а стеля вибiлена крейдою з чорними мережками по краях. Од кахляноï грубки до другоï стiни йшла з вирiзками i горорiзьбою перегородка i одгороджувала хату од кiмнати. В кутньому вуглi стояв кiот з образами в срiбних позолочених шатах; перед кiотом висiли лампадки, писанки i з крашеноï бумаги поробленi голубцi; а iз-за кiоту виглядували чорнобривчики, васильки i канупер. Опрiч образiв висiли ще на стiнах деякi куншти: два козаки тягаються за чуби, а внизу пiдписано:Два дурнi б'ються, а третiй дивиться. Запорожець, пiдгорнувши ноги, виграє на бандурi, а бiля його стоïть, насторочивши вуха, прив'язаний до дуба кiнь, нiби слуха ту музику; пiд кунштиком виписана знакомита пiсня: Коли не сплю, то вошi б'ю, А все не гуляю. Лави i над ними стiни були вкритi коцом, стiл засланий тонкою скатертю, а в другiм кутку стояла постеля — наготовi для проïжджих панiв. З хати повiв мене старий в кiмнату, де була у його опочивальня. Тут понад лiжком на стiнi висiли шаблi, ятагани, кинджали, рушницi, гвинтiвки i набористе сiдло, оковане срiблом, з вицвяхованою бляшками уздечкою. — Тутечки найбiльш зброя мого хрещеного батька,- сказав Корж,- це його й сiдло, а моєï небагацько. По кiйник був дуже великий охотник до бронi. Повернувшись в хату i оглядуючи, що в неï було, я; примiтива бiля кiоту висiла в рамцi якась грамота. Пiдiйшовши, я прочитав: це був патент на чин премг1єр-майоровi Качалову. — Хто це такий Качалое? — спитав я. — Це ж мiй хрещений батько Качалка,- одказав Корж, засмiявшись.- Так, бачиш, перехрестили його москалi. Старий, було шуткуючи, звав сам себе:Примiр ьяр Вiдiєрв \ Це вже в його трете прiзвище, не знаю, було перше, а в кошi прозвали його Качалкою. — За що ж прозвали його Качалкою? — Бачиш, пом'ялись у хрещеного батька жупани, так вiн, щоб розгладжувать ïх, i зробив качалку, а козаки i пiдгледiли та й самого прозвали Качалкою. Нашi запорожцi були народ веселий, сказано — вольний: любили i жарти, i смiхи; ледве, було, пiдстережуть щб-небудь особливе в чоловiку або що-небудь таке зробить не до шпе-? ти, то зараз йому i прiзвище приложать. Спалить курiнь, от вiн вже i палiй; не проворний — черепаха; малого на смiх прозвуть — махина, а здоровенного — малюта. I мене прозвали Коржем от з чого: раз повертався з товаришами з Нових КодакIв у кiш; проïжджаючи бiля могили Чортомлик, недалечко од коша, де теперечки ПокрIвська слобода, схотiлось нам з неï гляг нуть на кiш. От ми й зiйшли по протоптанiй стежцi на самий верх, а могила була дуже висока i крута. На-глядiвшись, стали сходить по стежцi, а я змолоду був дуже швидкий — i метнувся навпростець; як посковзнувсь, — трава, бач, присхла, так слизька, — та так як прослався, зверху аж до самого низу скотився боком, мов той корж: от мене товаришi i прозвали Коржем, Приïхавши, розказали козакам i хрещеному батьковi, так вiн i каже:Та нехай буде i Корж; що ти будеш, сину, робить, коли тут така поведенцiя; терпи, хлопче — будеш козаком, а з козака зробишся i отаманом: з посмiху люди бувають! o — Де вiку доживав твiй хрещений батько, як зруйну вали кiш? — У сiм же зимовику, тут вiн i вмер. Вже старим сюди приïхав, бiльш як шiстдесят лiт був сiчовиком; лiт вже йрму вiсiмдесят було, коли не бiльш, а сяде, 6уло, на коня, то земля пiд ним горить. Жив вiн сто i один рiк, i пiсля смертi нiхто не згадав його недобрим словом; добрий був чоловiк, нехай над ним пером земля лежить I Вiн мене i на розум наводив, I оженив, i худобою на дiлив... — Де його поховали? 1 Украïнцi мають звичай москалiввати вiдiерв, од того що прiзвища (фамилiï) у них найбiльш кiнчаються на в (примiт. авт.). — В Нових Кодаках на цвинтарi. — Звiдкiля вiн був родом? — Бог його зна; нiколи нiкому не казав, та й не любив, щоб про те розпитували. Так, було, чуємо, деколи розказував про Почаïв, Камiнець, Киïв; мабуть, i сам був з того краю. А прийшов вiн в кiш пiсля шведськоï невзгоди, був в Алешках i вештався по Туреччинi, бо тодi протурили запорожцiв Iк кам'яному базару. Отак розмовляли, поки не прийшла Зiнька, а з нею i ïï мати, I не принесли нам вечерять. Старий тiльки вгледiв ЗIньку, зараз i почав ïï корить тим москалем, так що бiдна дiвчинка од тих смiшок аж заплакала. — Годi вже, дiду,- озвався я,- не займай ïï, вона ж закинула той перстеньок! — Так сердиться ж, матерi ïï ковiнька! — одказавКорж.- У нас в Сiчi такий був звичай: дратують чоловiка, поки сам з себе не стане кепкувать, от тодi вже i розумний. Це вже така у нас, запорожцiв, натура, не кепкувать з чоловiка, а тiльки дратувать його. Було, як Iде сiчовик через слободу, то вже здалека його чутно. Штурха палицею попiд тином, а собаки на його, як на вовка, i брешуть, i скиглять; углядiв — хлоп'я що-небудь ïсть, от вiн у його i одiйме, то воно i заголосить; стрiнеться з чоловiком, коли добре убраний, у новому, то шпурля в його або тванюкою, або смiттям, та й заведуться. Не займе тiльки молодицi або дiвчини. Доставалось i менi, грiшному, i мене доволi дратували, поки не вимуштрували, був i на послушанiï в кошi i при куренi, i в сьому куренi, i в сьому зимовику. - Яке ж це послушанiє було? — Таке: що скажуть, те й роби, в огонь, у воду лiзь, коли звелять; дадуть тобi шматок хлiба та заборонять ïсти, то з голоду опухни, а хлiба того й не покуштуй. I таке ще було, се i мiй хрещений батько робив зо мною, як я ще був пахолком. Було, порозсипає дукати, таляри, буцiмто погубив, а я стану пiдмiтать курiнь, позбираю та й оддам йому, то вiн i перелiчить, бачить, що всi, не хапнув нi одного, от вiн i погладить мене по голiвцi та й скаже: Микитасю, буде з тебе чесна людина!.. Як вже я вирiс, то хрещений батько всю свою худобу на моï руки здав, було, й каже: Бери собi, Микитасю, скiльки хочеш. Так прозивалась Кам'янка, бо в сiм поселку запорожцi торгували з татарами i ногайцями (примiт. авт.). Цi грошей, на бiса вони менi! А я I копiйкою не покори-I?туюсь: i одягнутий, обутий, не голодний — на бiса i ме-i тi грошi! Пiсля вечерi я спитав старого, де 6 менi знайти такого |>чоловIка, щоб провiв мене до Ненаситця i в Капулiвку. .Корж помiзкував трохи та й каже: — Не треба шукать, паничу, я з тобою поïду. Тутечки , 8 Михайлiвцi нема такого чоловiка, щоб так тебе провiв Iсе б тобi до ладу розказав, як я. Та воно i для мене I. .добре. Трошки провiтрюсь та й до Нiкопольського попа заïду, є в мене до його дiло. Я подякував старого за його ласку i, пожегнавши один одного на добранiч, полягали спати. IV Старий розбудив мене до схiд сонця. — Вставай, паничу,- гукав вiн з кiмнати, стукаючи по перегородцi,- треба нам зарання вибраться, щоб ще з а годi доплить до Капулiвки i оглядiть стародавнiй кiш. Я мерщiй одягся, напоïв Коржа своïм чаєм, а тим часом запрягли коней, сiли та й заторохтiли скiльки видко. Од Михайлiвки до Ненаситця буде верстов з п'ятнадцять. Дорогою ми розговорились_ про населення сiєï Украïни, i старий став розказувать, як будували Катеринослав. — За давнiх часiв Запорозькоï Сiчi,- почав вiн,- Катеринослав має вже четверте назвисько. Перше було Половиця ', друге — Катеринослав, третє — Новоросiйськ, а четверте — знов Катеринослав. Як зайшли ще у сю Украïну моï дiди, то в тiй Половицi були вже зимовики, а за моєï пам'ятi стояло шiсть хат; жили там: козак Крошка, запорожець Антiн Токар i Лазар Глоба. Крошка мав хату, де теперечки гiмназiя, Токар — де дом-штаб лiкаря Роде 2, а Глоба жив на тiм мiсцi, де руïни палацу Потьомкiна свiтлiшого 3 i казенний сад, тiльки хата його 1 Вiд чого узялось се прiзвище, багацько дечого розказують ка теринославськi письменнi. Найбiльша ïх половина думає, що Половицею прозвали од якого-небудь осадчого Половика, як i другi слободи Катеринославськоï губернiï од своïх осадчих прiзвища 1 То були: Гупалшка — од Гупала, Котiвка — од Кота I другi ще деякi (примiт. авт.). 2 Дом Роде проти бурси (примiт. авт.). 3 Тепер тут дом дворянського собранiя (примiт. авт.). була внизу над Днiпром, пiд скелею. Тамечки у його й млини були '; один саджений на камiннях, а другий — байдачний, задля валюшей. З Глобою жив ще другий козак жонатий, Iван Каплун. Отут же була i власна моя хата, опрiч сiєï Михайлiвськоï, i ми, три сiм'ï, проживали вкупi пiд одною стрiхою кiлька лiт, бо хата була простора i на двi половини. На тих самих печищах, де ми жили, теперечки, збудована каравульня задля сторожiв, що приглядають за казенним садом. Цей Глоба, що розказую, був нежонатий i виселився сюди з Нових Кодакiв з п'ятнадцятьма душами кравцiв, бо промишляв кравецтвом. Любив вiн i садки розводить; ми з ним удвох всю гору, де теперечки казенний сад, позасаджували деревами. Опрiч сього мiсця, Глоба одмежував собi ще чимало землi бiля озера, де теперечки суконна фабрика 2, та, засадивши ще стiльки, примежував i розвiв навдивовижу сад. Там його, як вмер, i поховали: а жив вiн бiльш, як сто лiт. I досi у тiм саду (теперечки i сей казенний) стоïть кам'яний стовп на могилцi небiжчика 3. Як же звали ще трьох козакiв, що жили зимовиками по сусiдству бiля нас, сього вже не згадаю — забув. — З чого ж прозвали,- спитав я,- вашi зимовники Полрвицею? — От з чого: ще за моєï пам'ятi од Нових Кодакiв аж до Старих 4 вся гора понад Днiпром вкрита була висо ким лiсом i густими чагарниками, а промiж тiï зарослi на полянах i пролiсках росла висока трава i нiколи не косилась, бо людей тодi було небагацько, та й зими були ' Млинiв на сiм мiсцi теперечки нема, бо лiтом сей рукав пере-сиха, так що по дну прiрви ïздять возами i забирають на будову камiння. А поки не розчищали Ненаситицького порога, то тутечки млини мололи цiле лiто. Через сей-то рукав свiтлiший Потьомкiн хотiв зробить перекидний мiст на Монастирський острiв, де замишляв збудувать унiверситет. Ще й будувать його не починали, а вже професорiв назначили (дуже, бачите, хапались) i надiляли ïх жалуванням. Мiж ними був професор сiльського хазяйства М. Ле-ванов, той, що написав Наставление к умозрительному и дело-производному зекледеликi (изд. в Петербурга 1788 года), СартIй (титуловався директором ЕкатеринославскоЙ музмкальной академии) i другi (принiт. авт.). 2 Ся фабрика ще за панування iмператрицi Катерини була пере ведена з Бiлорусiï, м. Дубровного, i вже за iмператора Миколая скасована (принiт. авт.). 3 Ще недавно бачив я той стовп в Казеннiм саду. Сей сад казна теперечки продала (примiт. авт.). 4 Од Нових Кодакiв до Старих десять верстов (примiт. авт.). Сирiтськi: за всю зиму, 6уло, i мiсяця не годуєш скотини ?кiном. Так з того: на сих пролiсках росло дуже багато Йiолуниць; було, як поспiють та проïдем повозкою через ? тi поляни, то обiддя на колесах зробляться мокрi i так почервонiють, неначе обшитi червоним сап'яном. Од сих-то полуниць за давнiх ще часiв в Сiчi це мiсце й про-. Звали Половицею. Так звалось воно й пiсля того, як зруйнували кiш, та вже як з Кременчука перевели губерню в Тïоловицю i перейменували в Новоросiйську, то ця Половиця взяла верх над городом Новоросiйськом, що Йув збудований на другiм боцi Днiпра при устi рiчки Самари, де теперечки Горинь ', Новоросiйськ на тiм мiсцi недовго зоставався, бо одного року, не пам'ятаю якого, як пiднялась весною на Днiпрi i Самарi вода, так залило i затопило увесь город. З того-то припадку вищi присутст-веннi мiста возвратились вспять в Кременчук, а нижчi суди — уïзний, земський i полiцiя — не боясь воднаго єстества, аки на крилах, перелетiли по'Самарi в Новоселицю, ту, що колись за Сiчi звали Самарою, а по учреж-денIÏ губернi перейменували в Новомосковське. Так, кажу, Половиця наша звалась Половицею аж до самого приiпествiя царицi в нашу Украïну 1786 року 2 i до зало-ження города Катеринослава. — Що ж тодi сталось з вашими зимовиками? — Всiх нас протурили до чортiв; покидали ми i своï хати, i садки, що порозводили. Як стали будувать дворець свiтлiшого, се вже було пiсля проïзду царицi, то почали його спершу, де теперечки шпиталь, а далi велено поставить, де й теперечки стоïть; так, кажу, як стали розмiрять хундамент, то на тiм мiсцi був у мене посiяний ячмiнь, так не дали менi й зiбрать i того ячменю — увесь витолочили. Губернатор призвав усiх нас, половчан, i заявив нам, що ми маємо право селиться де схочемо. От найбiльша часть виселилась в Сухачiвку, а другi — в Мандрикiвку; тамечки тодi сидiв зимовиком козак Мандрика од того i слободу прозвали МандрикIвкою. — Хто тодi був в Катеринославi губернатором? 1 Корж помилився: Новоросiйська при устi Самари нiколи не було, а був катеринослав, губернський город Азовськоï губернiï. Оцей-то катеринослав упразнили i стали його будувать, де Поло- виця, де вiн i до сього часу стоïть. За iмператора Павла його перейме нували в Новоросiйськ, а за Iмператора Александра — знов в кате ринослав (примiт. авт.). 2 Iмператриця катерина II посiтила тутейшу Украïну в 1787 року; я сiм же року I город катеринослав заложила (примiт. авт.) — Синельников, а пiсля його — Селецький. — Де ж вони жили? — В тiм домi, де теперечки архiєрей живе, бо той дом був казенний i стояв ще до пришествiя царицi. — Чи був свiтлiший в Катеринославi пiсля того, як збудували' йому дворець? — НI, не був, та казна-навiщо його i збудували, а скiльки ж то стратили кошту! Цеглу возили на байдаках аж з Києва; а як цариця прислала для новостроющогося собору панiкадила i. занавiси, то, бачив я, висiли вони в дворцi свiтлiшого. Думали, iцо приïде. Тодi, як на те ж, ще i нiмцiв понаïздило досточортiв, тих iнженерiв, що порались бiля Ненаситця, та й не довели дiла до ладу. — А що, тодi бiльш було в Днiпрi води, як теперечки? — Е, тодi весело було й глянуть на наш Днiпро! Як же стали рвать пороги порохом — хотiли, бач, про чистить прiрву в Ненаситцi задля байдакiв — та як про рвали вiкову божу греблю, так наш сердешний Днiпро обмiлiв, нi на що звiвся. Од цього i Кодацький порiг виявивсь, а то не було його й видко. Тодi ще й нашi кам'янськi лоцмани казали тим нiмцям, що так воно буде, так не дали вiри, скаженi, простим людям. Не доïжджаючи кiлька верстов до Синельниковоï слободи, чутно вже було, як шумiв i гуркотiв Ненаситець. — Чи чуєш, паничу,- спитав Корж, глянувши на мене i усмiхаючись,- озивається? — Як не чуть! — одвiтив я, а серце так i затукотiло, як з грудей не вискочить. Перехопившись через гору, здалека побачили ми Ненаситець. Через гребiнь скель, неначе бiла грива, перекидалась хвиля i котилась з гори по каменюках, а до неба пiдiймалась хмара пари, як куриво од великого пожарища. Приïхавши в Синельникову слободу, ми одiслали бричку на постоялий двiр, а самi пiшли iк Днiпру, щоб глянуть на Ненаситець з тiєï скелi, з котроï дивилась на його цариця. Виткнувшись iз-за гори, разом кинувся менi в вiчi увесь Ненаситець. Мiй боже милий!.. Де взять слiв i красок, щоб списать твоï чудеса?.. Од гори до гори на пiвтори верстви вподовж загатив господь Днiпро грудами кам'яних скель. Повитикались тi скелi з водноï глибини i стирчать, неначе вартова сторожа, а через них з височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевоï лави, рине, пада, розбивається i люто, скажено бiжить через десятки кам'яних перекатiв, гуде, гримить, хряп а, клекотить i виє на сто голосiв. Хвиля обганя хвилю, випручуються, стрибають через кам'янi гори, б'ються, киплять, розсипаються шмарагдом I яхонтом i висвiчуються веселкою. Того дня пропускали через пороги шiсть барок i чотири плоти. Дивлячись, як вони проходять, холоне на душi; в грудях спирається дух. На серединi Ненаситця, промiж двох високих скель, проходять судна. От виявиться барка, здалека здається вона неначе човник i пада сторч в глибиню,- щезне, бiжить десь там пiд водою, вихопиться i знов пiрне, трiщить i стогне. Оком не змигнеш, як вже вона й промчалась по дванадцятьох перекатах i, як стрiла з лука, вилiтає на тиху воду. Люди на барцi падають навколiшки i, простягаючи до неба руки, дякують бога за спасенiє, а далi, чуєм, вже й озиваються веселою пiснею, I байдуже ïм, що другi за ними борються ще з смертю i гадки не мають, чи помилує-то ïх господь. Правдива чоловiча натура: аби нам було добре! Suave, mari, magno turbantibus aequora ventis. Eterra magnum alterius spektare laboreum 1'. Лукрецiй Барки щасливо пройшли через Ненаситець, а один iз плотiв, збившись з бистрини (фарватеру), трапив мiж камiння, i тисячi колодок в лiкоть завтовшки потрощило i розметало на дрiбнi трiски. Як пройшли барки i плоти, старий показав менi на двi стопи, висiченi на тiй скелi, з котроï ми дивились. — Отутечки,- сказав вiн,- на сiм самiм мiсцi, стоя ла цариця i дивилась, як ïï флотилiя проходила через Ненаситець. — Хiба i ти був тодi тутечки? — спитав я. — Як же; я був в Нових Кодаках, де вона з тиждень жила, i при заложенiï собору. Ми посiдали на скелi, щоб подивиться ще на боже чудо, i я попрохав Коржа розказать менi про путешествiє 1 Приємно, коли у вiдкритому морi вiтри збурюють морську гладiнь, з твердоï землi спостерiгати велику бiду iншого (латин.). царицi по нашiй Украïнi. Старий згодився i так почав своє оповiдання: боже мiй милостивий, як згадаєш що тодi дiялось, як почули о шествiï царицi в Гетьманщину i нашу Украïну! Де тiльки назначенi були перепочинки, побудували двiрцi; по всiх трахтах, де вона проïжджала, порозкопували гори, гатили гатi, греблi; де лiси I гущi ?- проруб-лювали просiки. По обидвi сторони шляху поробили зем^ лянi насипи, в Гетьманщинi звали ïх брильками, i на них понасаджували дерева. Було, як глянеш на ту сторону, то неначе куншт який — так гарно! I теперечки ще деякi дерева позоставались i поросли>товстi i високi, В тутеш* нiй же Украïнi, в Катеринославськiй i Херсонськiй губернiï, по достатку каменю поставили високi милi ' одна од одноï на десять верстов; i теперечки по трахту на Херсон деякi ще стоять i зовуть ïх Потьомкiнськi пам'ятки, 64) по його приказу збудованi. Цариця виïхала з Петербурга 1785 року 2 i по бiлоруському тракту приïхала в богоспа-саємий град Киïв. Тут вона поклонялась святинi i святим угодникам, о­лядувала всi стародавностi i околицi город-ськiï i в Києвi ж соïзволила перезимувать. В нашiй Украïнi теж було все наготовi прийнять царицю. По указу Кременчуцького губернського правленiя, даному на iм'я новокодацького городничого Василя Iллiча Шостака, збудували в Нових Кодаках дворець, та як стали пристав-ники його окурювать та й спалили. По доношенiю о сем цариця повелiла розiбрать той дворець, що ставили бiля Орелi, в м. Царичанцi, i перевести його в Новi Кодаки, бо цариця передумала вже ïхать на Царичанку, а схотiлось ïй спуститися до нас водою по Днiпру. Однак од великих бур i непогоди не доплила вона до Нових Кодакiв, а вийшла на берег повище Романковоï, проти слободи Сошина, I в Новi Кодаки приïхала вже в каретi з римським iмператором i ПотьомкIним. Римському ж Iмператоровi одвели кватиру у попа* отця Кiндрата, i досi сей дiм стоïть, а Потьомкiн остався в дворцi в особливих покоях. Цариця прожила в Нових Кодаках бiльш тижня, дожидаючись своєï свити i флотилiï, тим часом ïздила в Половицю i о­лядувала околицi. По пове-ленiю ж царицi, в Нових Кодаках була збудована висока, як дзвiниця, башта для причалу суден i розмальована 1 Одна така миля I досi стоïть в Катеринославi бiля собора (примiт. авт.). 1 Цариця виïхала з Петербурга 1786 року (примiт. авт.). н; а щоб було по чому пройти до самого берега, зроблен був мiсток сажнiв три завдовжки. Як прийшла флотилiя та покидала якорi, то так I вкрили Днiпро. 3 гори гарно було на них дивиться, на всiх суднах порозпускали флаги, корогви i знамена. Як донесли царицi, що флотилiя зiбралась, от зараз вона й повелiла По-тьомкiновi розпитать старокодацьких i кам'янських лоцманiв, чи можна провести флотилiю через пороги. Оглядiли лоцмани флотилiю i донесли Потьомкiновi, що нi одно судно через пороги не пройде, бо з довгими дуже деменами ', бач, дуже глибоко в водi сидять, i прохали, щоб замiсть ïх поприроблювать стерни або опачини 2. Як поперероблювали, то цариця сама схотiла подивиться на тi стерни i звелiла свiтлiшому, щоб ïï фрегат пiдвели до бдшти. Як пiдвели, вона й приïхала в каретi з римським iмператором i, огледiвïiiи башту, пройшла у ворота по мостику до самого фрегата. Цариця не няла вiри, щоб такою невеличкою лопаткою можна було управить, i звелiла рушить фрегатам в дорогу. Зараз одчалили i стали ворочать сюди й туди i знов до башти пiдплили. Цариця дуже дивувалась, як вони знатно правлять, i при казала Потьомкiновi записать, хто мiж лоцманами найстарший. А тодi у лоцманiв отаманом був Мойсей Iванович Пiвто-рацький з Кам'янки, а товаришем у нього — Непокри-тенко з Старих Кодакiв. Так у той день, як закладували на горi собррну церкву, цариця i повелiла флотилiï рушить iк порогам. А заложенiє собору сице совершилось: цариця з свитою з Нових Кодакiв шествувала в каретах до похiдноï церкви. Преосвященний Амвросiй совершав службу,, i мене сподобив бог там бути, стояв посерединi бiля пiвчих. Цариця приïхала з iмператором римським i французьким послом Сегюром. Потьомкiн висадив ïï з карети i звiв по ступеньках в церкву, бо палатка була на аршин вкопана в землю I вислана дорогими килимами. Цариця ввiйшла в церкву з фрейлiнами, душ ïх, мабуть, з дванадцять, а римський iмператор тiльки заглянув i пiшов з свiтлiшим i генералами на мiсто заложенiя собору. Проча ж свита i велике множество народу всякого чину i звання стояли навколо палатки; не тiльки з нашоï око- 1 Демено — руль (примiт. авт.), ! Стерни i опачини — теж рулi, тiльки коротшi I на кiнцi — як лопатки; ними спiдручнiш правити при проходi суден через пороги (примiт. авт.). лицi позбирались, та ще й за сто верстов понаïздило i панiв, i мирян ради сугубоï причини: подивиться на заложенiє собору I зрiти великую царицю. Як скiнчилась служба божа, преосвященний пiднiс царицi хрест; от вона, приложившись, вклонилась на обидвi сторони i пiшла з процесiєю на те мiсце, де закладувався собор, в сопровожденiï свiтлiшого, бо пiд кiнець служби прийшов i вiн в церкву. Хундаменту тодi ще не викопали, а наскоро порозчищали тiльки дорiжки, канави вже по-.копали пiсля проïзду царицi, тiльки там, де долженству-вав бути престол, викопали велику яму наподобiє склепу в сажень глибиною I в два — завширшки, з схiдцями, висланими килимами. В самiм склепу була зроблена пiчурка, нiби шухлядка, для положенiя царськоï грамоти, вирiзаноï на золотiй дскє. Процесiя спершу рушила од полудня, а там повернула на восход сонця i, вийшовши на середину розчищеного мiсця, так i пiшла аж до самого склепу. Преосвященний, iдучи з хрестом, окропив по обидвi сторони свяченою водою I, дошедши до уготованого мiсця, спустивсь в склеп, а за ним — цариця, римський iмператор i свiтлiший. Преосвященний, совершив-ши церковноє славословiе по чиноположенiю, прочитав молитву i освятив грамоту окропленiєм. Далi цариця перехрестилась на восток сонця, узяла грамоту i сховала ïï в уготованную пïчурку та ще й приложила золотих i срiбних грошей, незвiсно скiльки, а бачив, туди ж ïх положила, куди i грамоту. Поки се дiялось, пiвчi спiвали многолєтiе царицi, а потiм грала полкова музика i палили з гармат, а тим часом камiнщики духом замурували склеп i зверху поставили кам'яний хрест. Цариця не одiйшла, поки не скiнчили всього як треба. Отак-то освятили i за-ложили собор о дванадцятьох престолах во iм'я св. пре-ображенiя господня. В той же день i час Половиця од уст самоï царицi найменувалась Катеринославом в честь i во славу великоï Катерини, i повелено було iменним указом того же року Кременчуцькую губерню ' перевести в Половицю i найменувать Катеринославською гу-бернею. Теперечки треба ще тобi, паничу, розказать от що. Був тодi в Кременчуцi купець Фалiєв, може, чув про його, багатир на все царство. Розжився вiн, поставляючи на вармiю прав'янт i винними одкупами, бо держав одкуп 1 Кременчуцькоï губернiï не було, а була Новоросiйськая, а тiльки губернське правленiє було в Кременчуцi (пргiмгт. авт.). в Москвi, Малоросiï i Новоросiï. Опрiч сього були у його фабрики, i заводи: чавуннi, селiтрянi i пороховi. Так оцей-то, кажу, Фалiєв, по совiту свiтлiшого, ще до приïзду царицi в Новi Кодаки настроïв по всiй горi, до архiвi ерейського дому аж за богадiльню, похiдних палаток, неначе домики, i дуже гарно порозмальовував i убрав ïх. Потьомкiн думав, що цариця пiсля заложенiя собору буде в тих домиках кушать i спочивать; однак цариця тiльки на них глянула, а не згодилась в них гостить, бо звелiла флотилiï рушать к Ненаситцю, так квапилась туди, щоб подивиться, як судна будуть проходить через пороги. К Ненаситцю приïхала вона ще заздалегiдь, i, поки флотилiя пiдпливала, цариця обiдала i трохи спочила. Як же зблизилась iк порогам, цариця приïхала до сього берега i з сiєï скелi саме на тiм мiсцi, де повирубуванi стопи, стояла I дивилась, а бiля неï стояли римський iмператор i Потьомкiн. Спершу спустили через порiг царицин фрегат, котрим правив сам Пiвторацький. Як шубовснувся той фрегат в глибиню, як затрiщав, дуже-таки величенький був, так i покрила його вода, неначе на той свiт провалився, а царицi здалось, буцiм вiн з людьми зовсiм потонув, от вона й крикнула i очi закрила руками. Коли дивимось: разом вирнув, i понесло його, як по схiдцях, а свiтлiший як гукне: Спасьон, спасьон! От цариця глянула i дуже зрадiла, не так за свiй фрегат, як за людей, що не потонули. За ними вже й другi, меншi судна пройшли, i як Потьомкiн донiс царицi, що вся флотилiя невредимо пройшла через пороги i стоïть бiля пристанi, то цариця звелiла представить ïй того лоцмана, що правив ÏÏ фрегатом. Як привели, вона його пита: Чи ти, Пiвторацький, отаман над лоцманами? А Пiвторацький упав перед нею на колiна та й каже: Я! А цариця: Жалую ж,- каже,- тебе за твою вiрну службу поручником! А далi й пита: в тебе дiти? — ,- одказав Пiвторацький,- син по тринадцятому роцi.- Такiси-на твого,- каже цариця,- жалую прапорщиком! Обiпрала i грамоти прислать на чини, i дворянство ïм i ïхньому потомству. Наградила щедрою десницею i других: рульовим дала по три дубельтовi червiнцi, а простим лоцманам по одному. — До котрого ж мiсця,- спитав я,- плила цариця по Днiпру i де висадилась? — До Херсона, а звiдтiля поïхала вже в Крим сухою путтю. Пiсля сього оповiдання вернулись ми на постоялий двiр, одправили бричку з кiньми в Нiкополь, а самi, пообiдавши, найняли дуб о чотирьох веслах з рулевим та я поплили в Купалiвку, де колись був Батарьов кiш. — VI вибравшись на бистриню, наш дуб помчало за водою, як на крилу вiтренню. Правий бiк Днiпра, окутий скелями I вкритий одвiчним лiсом, неначе бiг до нас назустрiч, а лiвий, рiвний i пологий, як рута зеленiв, одмiчаючись од блакитноï рiчки пiщаною полосою, мов жовтою стьожкою. Глянувши на предивенну Днiпрову уроду, весело стало на серцi i вияснилось на душi, як ясно було тодi на небi I округи нас. Але старий дививсь якось похмуро: його чоло обiзначалось якимсь смутком. — Дiду,- озвався я,- чого се так ти задумавсь? Глянь, як округи нас гарно! Корж пiдняв голову, озирнувсь i тихо промовив: — Гарно, паничу, гарно, та не первина менi бачить; повештався я тутечки чимало на своєму вiку; колись обидва береги були нашi, запорозькi! — додав вiн смутно i схилив на груди свою голову. — Що у вас розказують про стародавнiх запорожцiв? Вiдкiля вони взялись i коли тутечки осадились? — Коли I як у сих краях Сiч осадилась, не скажу, а давно, дуже давно, бо як моï предки прийшли у цю Украïну, то вже вона, та Сiч, була. Чув же я од мого дiда i батька та i од других старих людей, що сiчовики ще за старожитних часiв прозивались козарами; а од того, що осадились понад Днiпром нижче порогiв, гетьман Хмельницький прозвав ïх запорожцями. I хоч вони й жили пiд державою московською за часiв Петра Великого, а в своïх розпорядках урядкувались од гетьманiв. Хмельницький же, поставлений од царя замiсть Мазепи 1, знаходився тодi в Гетьманщинi i орудував усiм краєм i козаками. Землями ж надiлив запорожцiв ще польський король, а землi тiєï у нас таки немало було, хоч би з якецарство. — А ти пам'ятаєш, якi тодi землi належали до Сiчi? — Як же, усюди доводилось бувать: не раз вештався 1 Корж помиляється: пiсля Мазепи був гетьманом Скоропадський (примiт. авт.). по них, розвозячи по паланках прикази та ордери. А було де i розгулятися: землi нашi на полудень простягались од Буга аж по Случ, а вниз по Днiпру до великого лиману, Де теперечки Херсон i Миколаïв. На полунiч уверх по Днiпру до рiки Орелi, що впада в Днiпр бiля м. Китай-города (за Ореллю вже починалась Гетьманщина). На схiд сонця — од рiки Конки — знов було наше аж до донських козакiв I кримських ногайцiв. — Чи до зруйнування коша багацько було у вас слобiд I зимовикiв? -? — Нi, небагацько, ось якi тiльки й були. Почнем вгору по Днiпру: 1. Старi Кодаки — саме най стародавнiше селенiе; воно стояло, як ще запорожцiв звали козарами. От що розказують про його старi люди. Старий Кодак був колись городом i належав до польськоï Корони, в ньому була i побережна крiпость, обведеная глибокими канавами i валами з пiдземними воротами. I теперечки ще, хоч посiдали, а видко тi вали i канави '. В тiй крiпостi проживав тодi лядський князьок, нiби гершт який, i орудував цим краєм, населеним ляхами ж, почавши од польськоï границi по Днiпру до турецькоï — понад великим лиманом. Козари ж, як розказують, з великою силою народу вийшли iз-за Києва, з своïм ватажком, кошовим Герма-ном, i, осадившись по тiм боцi Днiпра, на полунощ вос-точную, близенько присусiдились Iк тому польському князьковi. Кошовий Герман, побачивши, що для його люду тутечки мало простору, та ще маючи деякi i другi замiри, роздiлив своє вiйсько на три частi: першу зоставив на цiм же мiсцi по сусiдству з князьком, другу опо-селив за Доном, а третю,- п'ятнадцять тисяч,- одiбравши найзавзятiших, пiшов з ними в Сибiр, i всю ту дику пустиню при помощi божiєй завоював I пiдбив пiд державу руську. Так од цих-то козар, що зоставив Герман бiля днiпровських порогiв, народились i всi приснославнi запорожцi . Як же розмножились вони так, що стало ïм тiсно на тих вольностях, що Герман надiлив, от запорожцi i стали прохать польського короля, з котрим жили у великiй приязнi i братствi, щоб вiн подарував ïм землi 1 I теперечки видко ту крiпость в Старих Кодаках, i показують камiнь на котрому сидiв Петро Великий (примiт. авт.) 2 Се темне оповiдання Коржа спад а на завоювання рмаком Сибiрi i занятiє Днiпрових островiв фстафiєм Дашкевичем i Предиславом Ланскоронським, а далi на Богдана Хмельницького i Бара-баша (примiт авт.) 225 8 О П Сторожєнко кодацького князька. Польський король приклонився на ïхнє прохання I дав указ, щоб ляхи перейшли на другi землi, а запорожцям по ïх малоземелiю одступили свою шляхетну дiдичню. Так лядський старшина, що жив в Кодацi з князьком, одiбравши той указ, i притаïвся з ним: бач, не хотiлось вiддавать кревноï дiдовщини; запорожцi сугубою докукою та й приневолили короля таке слово ляпнуть, що багацько воно лиха наробило i ляхам, I сiчовикам по приказцi: Не займай чужого — свого не стратиш. Так, кажу, i ляпнув от яке слово: Попужнiть ïх,- каже,- хорошенько, коли не хочуть ласкою вiддать вам своï землi! От i почали запорожцi ляхiв по-своєму частувати, та й пужнули так, що вже й сам король не рад був тому слову; наробило воно те, що з братiв стали ми ляхам лютими ворогами, бо запорожцi сiм лiт шкварили ляхiв, поки не забрали всiх земель i не протурили ïх за Случ. З того часу — до зруйнування коша, Кодаки зоставались у владiннi запорожцiв, i досi слава об них не вмовкла по всiй околицi, бо там ще тiльки заховались стародавнi запорозькi звичаï. 2. Село Лоцманська Кам'янка — так прозвана, бо там сидiв зимовиком лоцман Камiнь. Промишляв риболов ством i проводив через пороги судна i плоти. 3. СеленIє Половиця; про неï вже тобi розказував. 4. Селенiє ДIєвка — так прозвалась од козака Дiя, що найперве сидiв там зимовиком, а виселився вiн з Нових Кодакiв. 5. Мiсто Новi Кодаки — стояло ще за ляхiв, а там як забрали його запорожцi, то воно вигорiло дощенту з невеличкою церковкою, вкритою соломою i очеретом. Пiсля цiєï пожоги знов построïли церков i мiстечко та ще й крiпостiю, по запорозькому кшталту, на диво осадили. Обвели кругом глибокою канавою, валом i рогатками в двi лави на сажень од канави. Опрiч цього, збудували три башти; одну внизу над Днiпром, другу — нагорi од Днiпра, а третю — на полудень. На чотирьох вуглах були поробленi розкати i густо заставленi гарматами i мущирями, а скрiзь поверх валу поставили кошелi (тури), сплетенiï з лози I натоптанiï землею до самого верху, неначе макiвки. Цi кошелi були внизу в аршин завтовшки, а наверсi — в косову сажень, i так ïх сплочали, щоб верхнi краï сходились докупи, а спiднi вкопували в землю навалу. Це задля того робили, що як стануть стрiлять вороги по мiсту, то щоб кулi засiдали в кошелях i не 226 iодилк жителям, i вiйську, та й вартовим, щоб на валу опаски можна було стрiлять по ворогах в щiлини, як в -Бендерах — iз-за стiн. Дуже хитро та мудро, кажу, була '' всаджена та крiпость, в тi часи нiде, нi в якiй землi, такоï не було!.. Саме тодi, як вершили цими кошелями вали, /приïхав я з коша в Новi Кодаки по своєму дiлу. Побачивши, що люди роблять, я й собi зробив на пам'ять два — кошелi i привiз паровицею на мiсто та, поставивши де . треба, I насипав ïх землею. Здається, не так давно це дiялось, а теперечки, глянувши, де був той гмах, ледве й слiд тiєï будови побачиш. 6. Селенiє Сухачiвка — теж прозвана од козака Сухача, що сидiв там зимовиком. 7. Селенiє Тарамське — стоïть воно над самим Днiпром на кам'яному i скелистому грунтi. Дорога побiля його та по селi дуже труська i трудна: як ïдеш, то й пiдкинув тебе, i тарамтить; од цього й прозвали ïï Тарамське. 8- Селенiє КарнаухIвка. 9. Селенiє Тритузнеє. 10. Селенiє Кам'янськеє. 11. Селенiє Романкове. Всi цi села добули своï прi звища од своïх осадчих, що сидiли там зимовиками I про мишляли пахарством i рибальством. Теперечки перелiчу ще слободи по тiм боцi Днiпра. 12. Селенiє Самара — так прозвано, бо стоïть на рiцi Самарi. Як стали ж селиться в ньому з Гетьманщини, то i прозвали Новоселицей, а теперечки, як розказував, городом Новомосковськ. Бiля того селенiя збудували запорожцi общежительний монастир ', той самий, що й досi стоïть. За Сiчi було в ньому ченцiв чоловiка з двадцяток, а постригались вони в Києво-Печерськiй лаврi i жили собi хоч подаянiєм, а в достатку. Церква була дерев'яна, во iм'я святителя Миколая, од того I монастир прозивався Самарсько-Миколаïвський, i дуже був багатий ризницеюi церковною утвар'ю. Замiсть архiмандритiв поставляли в ньому то строïтелIв, то Iгуменiв. Запорожцi були дуже Коли був збудований Самарсько-Миколаïвський монастир, нема нiякоï звiстки, бо в 1750 року настоятель Прокл помер од моровоï язви, I його келiю зо всiми записками i шпар галами спалено. Але по надписям на стiнах прежньоï церкви видко, що настоятелями там були Iоанникiй ще у 1732 року, а Терентiй — у 1733. Монастир сей прозивався ще вiйськовим, бо осадився на Запорозьких землях ' УрядкувавсЯ од Сiчi (Дивись записки архiєпископа Гавриïла; Са марський монастир, часть II, страница 110) (примiт авт.) 227 богомiльнi, поважали монашествующих i крiпко держались свого закону. По великих празниках зiходились вони на поклонєнiє у цей монастир, i ченцi приймали ïх страннолïобиво, ради чого i витальницi' були побудованi. Запорожцi були щедрi I на подаянiє монашествую-щим, i на украшенIє церков божих. 13. Селенiє Старожилая Кам'янка, вверх по Днiпру . навпроти Нових КодакIв. 14. Селенiє ПетрикIвка. 15. Селенiє Могилiв, прозване так од осадчого, коза ка Могили, що сидiв там зимовиком. Теперечки ще по рiцi Орелi: 16. Селенiє Гупалiвка, прозвана теж од осадчого, ко зака Гупала. 17. Селенiє Перещепине на стовбовiм шляху в Кон- стантиноград; теперечки пограничне село з Полтав ською губернею, а тодi, за Сiчi,- з Гетьманщиною. Так, бач, як ще урочище перещеплювало нашi землi, то й того козака, що тутечки сидiв зимовиком, Перещепою про звали От тобi i всi старожитнi селенiя запорозькi, котрi ще були до зруйнування коша. А де на яких урочищах були ще зимовики, хутори, пасiки i козацькi куренi, як у кочових ногайцiв, бо всi скотарi, табунщики, чабани i отар-щики плентались по степах i жили собi по куренях; звали ïх кошами, а про осiдле життя i святi церкви I в думцi собi не мали, бо тодi у всiх оцих сiмнадцятьох селенiях, що я вилiчив, було тiльки шiсть церков; перша — в Нових Кодаках, друга — в Старих, третя в Самарi, четверта — в КарнаухiвцI, п'ята — в Романковiй i шоста — в Могилевi. А всiх на всiх — з монастирями i сiчовою — було дев'ять. Дивлячись теперечки на сей край, диву єшся, як то вiн швидко заселився. Здається, i пiввiку не минуло, як була пустиня, а теперечки, куди не глянь,- городи, мiстечка, слободи неначе з землi повиростали. Дуб наш несло бистриною i колихало, неначе колиску Корж, натомившись зранку, став кунять. Побачивши, що старому схотiлось спочить, я помостив йому посерединi дуба, i вiн, не одмовляючись, насунув на очi свою смушеву шапку, протягся i заснув. авт ' Од слова витаю , проживаю; по-москалiвськи гостиница (примiт 228 VII -Днiпро, перехопившись через пороги, широко розли-чваеться, а, зближаючись к Кичкасу, знов почина звужуваться; з обох бокiв спирають його високi скелi, i бiля Кичкасового перевозу тече вiн узенько, так що вже по-1 ром ходить на канатi. Зате ж прорив собi тут Днiпро глибоку ложбину i бистро, сердито рине промiж високих скель, похилих над водою. -Поки Корж спочивав, я пересiв на ближню лавку до лоцманiв, щоб побалакати з ними про тутейший край. Гребцi були молодi парнi, а рулем правив чоловiк, лiт йому шiстдесят буде. Браво сидiв вiн на рулi, закинувши набакир високу смушеву шапку, i смоктав тютюнковi корiнцi з коротенькоï люльки. Дуже насiдав вiн на гребцiв i знай гукав на них: — Гребiть, хлопцi, гребiть, ближче буде! Хлопцi хмурились, однак од кожного покрику старого налягали на весла i дужче гребли, один тiльки з них, самий молодший, осмiлився озваться: — Добре тобi, дядьку, повертать деменом, а ти б по пер веслом! — А довго ти живеш на свiтi? — спитав його ста рий. Хлопець мовчав: небагацько тих лiт прожив на свiтi — нiчого було й лiчить. — Бач який! — гримав рулевий,- Я двiчi стiльки грiб веслом на своєму вiку, скiльки ти на свiтi живеш, так погреби з моє, та тодi вже й за демено берись! Гребцi усмiхнулись, а той, що собi на лихо озвавсь, хоч i хмурився, однак мовчав, а старий сваривсь: — Якi теперечки чуднi стали цi блазнi,- гукав вiн,- з веслом не справиться, а вже хапається за демено, а об тiм i байдуже, що коли не справиться, то й сам, дурень, з людьми пiде на дно ракiв ловить! Вже парень, щоб його умилостивить, грiб скiльки сили так i сим сварливого дiда не удовольнив. — Не дуже греби,- знов гукав вiн,- увередишся, дурню, греби, як люди гребуть. Щоб як-небудь оборонить хлопця од сварок старого, я почав з ним розмову. А вiдкiля ви? — спитав я. З КапулIвки,- одказав старий,- з тiєï слободи, де колись був старий кiш запорозький. Знаю, що ж там у вас розказують про той кiш? Вiдкiля вiн узявсь i коли осадивсь? — Багато дечого розказують. Та вже розкажи хоч що-небудь. Добре. От що менi доводилось чуть про той кïш i про стародавнiх запорожцiв. Колись давно, дуже давно, ще й дiдiв наших тутечки не було, понаходили у цi краï, звiдки, нiхто не знає, здоровеннi люди, в косову сажень, лицарi, чи що. От, як понаходили, та й стали шукати собi мiсця, де б ïм оселиться. З ними прийшов i писар, по прiзвищу Попович, дуже розумний i письменний, та ще й ве ликий з нього був характерник. Знав вiн, що було на свiтi, що й буде, бо мав при собi таку книжку, що кого не спiткало б на свiтi, яка б кому доля не трапилась, то все воно було в тiй книжцi записано. От сi лицарi чи козаки зiбрали громаду I на радi, обравши собi кошового отамана, запитали писаря Поповича: На якiм мiсцi ïм селиться i чи надовго? А писар глянув в книжку та й каже: Селiться кошем на Чортомлику, де теперечки наша Капулiвка, — на всi двiстi лiт. Як сказав писар, так воно i сталось. Сидiли вони бiля Чортомлика, поки не пiшли з тим Мазепою пiд шведа. Писар Попович i тодi був ще живий, бо, кажу ж вам, був характерник. Було щодесять лiт невiдь-куди пропадав, а там через мiсяць i прийде, такий гладкий i помолодшає; стануть його коза ки розпитувать, куди ходив, де був, то вiн ïм I каже Ходив напитись живущоï води. Отож, кажу, як пiшли пiд шведа, то без них i зруйнували кiш на Чортомлику; от запорожцi знов питають писаря, де ïм ставить кiш? Став те, каже писар, — у крейдянiй балцi бiля Каменки, тiльки не дуже коштовно будуйтесь, бо недовго тамечки насидитесь. Так воно й сталось; пiшли запорожцi до турчина i провештались у його лiт з двадцять, як написано було у писаря в книжцi. Та вже, як стали копать лiнiю на запорозьких вольностях, землях, писар Попович i заявив, що вони знов пiдуть вверх по Днiпру I стануть кошем бiля рiки ПIдпольноï i тамечки будуть сидiть сорок лiт, а далi зруйнують кiш, i вже не буде нi вiйська, нi ко зацтва, так каже: Коли не буде нi вiйська, нi козацтва, то й я не хочу по свiту блукать, буде кому i без мене писа рювать, бо наплодиться тих писарчукiв досточортiв! Взяв та й вмер Все сталось, як писар Попович казав зруйнували кiш, нема нi вiйська, нi козацтва, нема й таких уже людей, якi колись були! Гляньте на Микиту Хеонтйовича,-додав старий, кинувши оком на Коржа,- ось якi люди були, сто лiт йому, а коли б довелось гребти, то й грiб би, не так, як теперечки сi блазнi, що бiсма у них нi сили, нi хисту, нi покори! Старий знов навернув рiч на хлопця i довго ще його гриз. Минувши Хортицький острiв проти окопiв Олександрiвськоï крiпостi, Днiпро почина ширшать, лiвий берег стає пологим, а там виявляється й Великий Луг-батько з устою зарослю чагарнику, верболозу i вiльшини. Як прокинувся Корж ми були навпроти того лугу. Побачивши рiдне урочище, старий дуже зрадiв i, простягаючидо лiсу руки, закричав: — Здоров був, батьку, Великий Луже! Давненько вже тебе я не бачив! Очi Коржевi блищали, уста усмiхались, заграло у старого козацьке серце, i вiн голосно заспiвав стародавню запорозьку пiсню: Ой Сiч — мати, ой Сiч — мати, А Великий Луг — батько... Гей, що в Лузi заробити, Те у Сiчi пропити. За Коржем i я пiдтягнув, бо знав цю пiсню; пiдхопили й гребцi; луна покотилась, i Луг-батько, прокинувшись, озвався до нас рiдною пiснею, которою, може, вже не одкликавсь з того часу, як навiки попрощався з своïми дiтками-запорожцями. Обiгнувши Великий Луг i поминувши устя рiки Кiнки, здалека манячить i мрiє той острiв, на котрiм колись був Баторiïв кiш. Вечорiло; жар стухав, з Великого Лугу вiяло холодком i пахло конвалiєю, сонце то ховалось, то знов випливало iз-за високих скель, а вони, величавi, темними погонами мережили свiтлий i гладкий, як скло, Днiпро. Так було гарно, а чим ближче пiдпливали до Староï Сiчi, тим важче налягали на душу смутнi думки; здавалось, неначе близився до покiйника, колись милого тобi чоловiка. Жалем ниє серце, а душу обдає сумом, страхом; мiж ним i тобою махає косою смерть!.. Дуб наш причалив до острова, i ми ступили на ту землю, де кiлька сот лiт чесне товариство, лицарi, проливали свою кров за святу вiру, козацькi вольностi i боронили люд божий од дряпiжних татар. Важко було дивиться на цю вiкову руïну, i на смутну мою душу спали жалiбнi вiршi: Закряче ворон, степом летючи; Заплаче зозуля, лугом скачучи, Закрукають кречети сизi; Загадаються орлики хиж I: Та все, усе по своïх братах, По буйних товаришах-козаках! ' Острiв сей, куди ми висадились, зовуть городищем, бо тутечка була перша будова сiчовикiв. Оддiляється вiн од правого берега, де друга часть коша, устям Чор.томлика i Пiдпольноï, а од лiвого — рукавом Павлюк. Острiв сей невеличкий, сiмсот двадцять ступнiв вподовж i чотириста завширшки. Вали i окопи, хоч I дуже поосiдали, а ще й досi замiтнi, тiльки на полудень осипався берег i дуже його попiдмивало бистриною рiки Пiдпольноï. Де-не-де ростуть дерев'я, а посерединi — глибока яма, де, розказують, була церква. Дуже сумне мiсце, нi на що й глянуть, зате ж, як казав Корж, є про що згадать!.. Слава козацькая нiколи не загине! З острова ми переплили через Чортомлик i пристали к окопам другоï половини коша, що прозивається Гала-ганïвським, бо в 1706 роцi був зруйнований полковником Ѕала­аном I Яковлєвим. I тут видко ще окопи i розкати, декотрi прибережнi, пiдмитiï Чортомликом, пообсипались, а другi позастроювались слобожанами. Все, що колись було, теперечки затерто урем'ям i затоптано людьми. В самiй слободi Капулiвцi видко стародавнє сiчове кладовище; — слобожани тут своïх покiйникiв не ховають, на котрому стоять ще сiм кам'яних хрестiв, та ще деякi — поламанi I пооббиванi. Я посписував вирiзанi на них епiтафiï, от вони: 1. ЗдЬ опочиваегь рабь Божiй Данило ГовсЬенко куреня Сергiевського, Року 1729, мвсяца марта, 3 дня. 2. Преставился раб-ь Божiй Лукiян-ь, товаришi куреня Ведмедовского. Року 1729, мЬсяца сентября, дня 17. 3. ЗдЬ опочиваегь рабт> Божiй Волошинь, отаманг куреня ТимошIвського. Року 1728, генваря, 20 дня. 4. Помяни Господи раба своего Ефрема НасЬвку, куреня Васюринского. Року 1729, м-всяца сентября, дня 17. 1 Дума Похiд на ляхiв (примiт. авт.) 5. Помяни Господи душу усопшаго, здЬ опочивает раб* Божiй Симеонт., товарицгь куреня Васюринского. Преставился року 1718. 6. Зд* почиваегь рабi. Божiй Данило Копеловскiй, товариш. Року 17... (постирались). Бiля цього хреста лежить з бiлого каменю труна (саркофаг), i тiльки зостався надпис: Огь Р, X. 1720, ^мiсяця ноября, 5 дня. Списуючи цi епiтафiï, я дивувався, яким побитом поховали тутечки цих козакiв, бо тогдiшнього часу кiш був в Алешках. Я запитав Коржа, i вiн так менi одказав; — Мiй хрещений батько розказував менi, що як кiш був в Алешках, то деякi козаки, вмираючи, просили, щоб ïх поховали у Старому кошi; от ïх сюди i перевозили на чайках. — Чом же тут не видко хрестiв тих козакiв, що ще повмирали за часiв Староï Сiчi? — Е, чом! — одказав Корж, насупившись.- Поди вись лишень, скiльки тих намогильних каменiв побито на пiдвалини пiд амбари i комори в панському дворi. Ди вуюсь, як вони i сих не загарбали! ' На вигонi вверх по Чортомлику стоять ще два хрести, поставленi вже за часiв Новоï Сiчi з такими епiтафiями: 1. ЗдЬ преставился рабт> Божiй Феодорт> Товстонос 2, куреня Щерби нове кого козак-ь, Погребеш Року 1770, нрября, 4 дня. 2. ЗдЬ почиваетг рабт Божiй Семенi Таран, козак куреня Шкуринского. Року 1742, м. декабря, 3 дня. Найдорожчого для серця украïнця, що довелось менi тут побачить, був надмогильний камiнь великого довiдчика вiйська запорозького, кошового отамана Сiрка , 1 Пiсля зруйнування коша цариця подарувала генерал-прокурору князю Вяземському селенiя Капулiвку, Покровське, Рогач, Кримську Кам'янку, Бiлозiрку i 100 000 десятин степiв, плавнiв i лiсiв. Так ото як понасилали рядчикiв та стали будуваться,- то поздiймали з кладовища i надгробки на пiдвалини i фундаменти. Теперечки сi села з землями належать баронам Штиглицам (примiт. авт,). Товстонос був отаманом Щербиновського куреня в 1766 i 1767 роках i прославив себе на вiйнi в 1769 i 1770 роках. Вернувся з походу важко ранений i через кiлька мiсяцiв умер (примiт. авт.). 3 Iван Дмитрович Сiрко був кошовим отаманом в 1659, 1660, 1663, 1668, 1673, 1674, 1675, 1676, 1677, 1678, 1679 i 1680 року, в которому i преставился. От що про його пише Георгiй Кониський: Сiрко храбрьiй и предприимчивьiЙ, удачно воевал, предводительствуя малим воЙском, почитал сражение игрушкой, гнушалея корьiстолюбием, предоставлял добьiчу запорожцем и частью делилея даже с врагами сього страху i трепету турчина i татарви. Ходив вiн на Очакiв i проти ногайцiв, пiдсмалив крила i грiзному Iзмаïловi, I Акермановi. Надмогильний камiнь стоïть пiрамiдою в косовий сажень заввишки, у верхнiй частi видовбаний хрест, а пiд ним такий напис: Р. Б. (року Божого) А. X. П.1680 маiя Д4 пре-ставился рабт> Божiй Iоант> Сiрко Дмитровичi), отамань кошовий войскаЗапорожського, его царского пресвiтлого величества Федора АлексЬевича памятник... всего поспольства... (Останнiх слiв не видко, постирались). (напис неможливо вiдтворити за вiдсутнiстю належного шрифта ) Надмогильний цей пам'ятник необгороджений, стоïть за хатою селянина Немини, недалечко од вiтряка. Невiдомо, яким дивом зберiгся вiн I устояв руïни полковникiв Галагана i Яковлєва; бачу, не пiднялася i у них рука на сю святиню, як не пiднялась вона у татар на середнiй вiвтар Софiйського собору в Києвi, од чого i досi зоветься той вiвтар нерухома стiна. Замислившись, дивився я на сей теж нерухомий пам'ятник, а моï смутнi думки носились в давнинi Запорозькоï Сiчi. — Годi вже дивиться,- озвався Корж, смикнувши мене за полу,- все бачили, пора в Нiкополь, смерклось. Розплатившись з гребцями, ми рушили в Нiкополь пiшки, бо було не дуже далеко. Село Капулiвка оддi-ляється од мiстечка Нiкополя урочищемНикитин рiг, де перевiз. Тутечки в 1648 роцi Богдан Хмельницький збирав раду; тут його запорожцi прикрили й шапками на святе дiло ' — оборонять Украïну од лукавих ксьондзiв i хижих польських магнатiв. В мiстечку ми розiйшлись з Коржем бiля ворiт попiвськоï господи. — Прощай, паничу,- сказав вiн,- завтра раненько розбуркаю тебе та й поïдемо в Покровське. Попрощавшись з Коржем, я пiшов на постоялий двiр, де застав вже мого машталiра з кiньми. своими. Гетман Самойлович однаждьi упрекал его (Сiрка), что он позволяет татарам кочевать с стадами на землях Запорожских. Сiрко отвечал, что он зто делает из милосердия к ногаЙцам, тер-певшим от недороду трав, и что они и запорожцем тоже дозволяют делать.Коли б i чорт,- сказал он,- пане гетьмане, помагав людям в крайнiй ïх нуждi, то брiзговати тож не годиться, бо кажуть люди: нужда закон змiняє (принiг. авт.). 1 Прикрити шапками козака на радi означало єдинодушне обрання в кошовi отамани або в гетьмани (примiт. авт.). На Другий день, тiльки сонечко ще вставало iз-за Ве .лнкоге Лугу, як ми вже пiд'ïздили к Покровську. Село розкинулось на вигонi нового коша, мiж рiчками Пiдпiльною i Базавлуком, що перещеплює Катеринославську губерню од Херсонськоï, а за Сiчi оддIляла Кодаць-ку Паланку од Iнгульськоï. Ми пiд'ïхали к кошу од полу-кочноï сторони, де були передовi розкати (ретранша-нент), Окопи не дуже ще тут поосiдали, I не позаносило ïх пiском, як у Iнших мiсцях; далi од сих розкатiв iшов дугою вал i упирався обома кiнцями в берег рiки Пiд польноï, котра через рукав Сисина — Iншi зовуть Лиси на впадає в Днiпро. По сьому-то рукаву припливали з Чорного моря грецькi i турецькi судна з крамом i бакалiєю i прималювались в пристанi, котра була в самому кошi. На захiд сонця видко хундаменти двох башт, а по краях валу i по березi — слiди куренiв. В самiй серединi коша од пристанi i до рiчки простягались окопи I оддiляли паланку, де була церква, канцелярiя, де хоронився скарб, гармата i жила вiйськова старшина. — От, як бач, паничу,- сказав Корж, окинувши оком руïну,- от тiльки всього й зосталось од нашого коша!.. А колись,- додав вiн зiтхнувши,- гарно було застроєноi кишiло народом. От на сих мiсцях, де видко ямки i горбики, стояли нашi куренi, в кожному був отаман i до тисячi козакiв, а в деяких — i бiльш. Окроме сих курiнних козакiв, були ще й жонатi, що сидiли зимовиками, дехто уподобав собi мiсце на запорозьких землях, а все-таки числились при своïх куренях, бо в кошi жонатим, крий боже, заборонено було проживать. Кожний курiнь мав своє прiзвище; отутечки стояв,- Корж став показувать пальцем,- Канiвський, а тутечки — Левушкiвський, Плахтiйовський, Ведмєдовський, Стебiовський, Iрклiєв- ський, Щербиновський, Пластунiвський, Переяславський, ГлушнIвський, Дядькiвський, Уманський, Дерев'янкiвський, Корсунський, Гадяцький, Вербицький, Шастунiвський, Мишастiвський, Пашкiвський, Полтав. ський, Шкуринський, а цих вже i не пам'ятаю забув. - З чого i як були побудованi вашi куренi? — спи тав я. — Е, нашi куренi не такi були, як тi, що скотарi ро били собi по степах. Нашi були збудованi з квадрових брусiв, наш батько — Великий Луг надiляв нас лiсом вдоволь. Курiнь був, неначе той будинок, шiстсот козакiв I бiльш мiстилось в ньому, а строïвся вiн, неначе трапеза яка, без перегородок i кiмнат, а кругом побiля стiн стоя ли столи i лавки, щоб було на чому за обiдом сидiти. Образи були у нас дуже багатi, в срiбних, в золотих шатах, а посерединi куреня висiли панiкадила, лампадки I у великi празники засвiчувались. Вiкна були великi, I часто грубки кахлянi, галанськI, як у мене в хатi; а печi, де пекли хлiб, були особливо, в другiй будовi, там же i кухарi варили рiзнi потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, ри бу на стябло, Свинячу голову до хрiну I локшину на перемiну,- додав старий зЕнеïди Котляревського,- i другi потрави, якi водились по запорозькому звичаю. Як було зготують обiд, то кухарi i ставлять на сирно по всiх столах дерев'янi ваганки з потравою, а мiж ними у великих кiн-вах, теж дерев'яних, трунки: горiлку, мед, пиво i брагу, а кругом на кiнвах вiшали корячки, по-запорозьки — ми-хайлики, бо в Сiчi тих чарок i шклянок не знали. Як же вже козаки прийдуть з отаманом обiдати, то, помолившись богу, отаман сiда на покутi, а там з ним I козаки, та й починають трапезувать; а як кухарi розносять рибу на стябло, то по звичаю голови складають перед отаманом. Пообiдавши, моляться боговi, кланяються один одному i отамановi i дякують кухаря.Спасибi, братчику,- кажуть,- що добре козакiв нагодував! Виходячи, отаман i всi козаки клали в карнавку по копiйцi, а деякi i бiльш, I розходились куди кому треба, а карнавочнi грошi збирав кухар i купував на базарi на завтрашнiй обiд з'ïсне. Варили по куренях три рази в день, не в горшках, а в мiдних або чавунних казанах, i не в печах, а на кабицi. — Що ж робили запорожцi, як не було вiйни? Не си дiли ж вони, згорнувши дома ручки? — Що робили? Промишляли рибальством, звiриною ловлею. У Великiм Лузi були страшеннi гущi, озера, лимани, оточенi очеретом, ситнягом; так по тих нетрях i драговинi кишiло звiру: оленiв, сайгакiв, кiз, вепрiв, лисиць, кабарганiв (видр), а по степах було багацько вовкiв, зайцiв, бабакiв. За шкурами було на ярмарок в Сiч приïздять купцi з Гетьманщини, з Польщi i Бiлогороду Та й риби тiï було досита в Днiпрi, по озерах i лиманах, а особливо в ТилIгулi на Кинбурзькiи косi, бiля великого лиману, I в Тендрi. Було, Гетьманщина i Польща та й всi колишнi живилися од нас рибою. — Поки Корж розказував, найшло чимало народу, i старий послав хлопця за паламарем, щоб одiмкнути церкву. Прежньоï сiчовоï церкви, збудованоï 1740 року, вже не -булоЛ на тiм тiльки мiсцi, де був престол, стояв невеличкий пам'ятник, i недалечко од нього збудована Нова му-рована церква простого майстерства, оточена оградою з каменю, що позоставався од староï будови. Незабаром прийшов паламар I одiмкнув церкву. В храмi божiм все було нове i нiчого не збереглось стародавнього — сiчового. Прежнiй канастас дуже скусноï роботи, похожий на той, що в Софiйськiм соборi в Києвi, лежав покритий пилом на хорах; там же складенi були хоругви, панiкадила, лампади i ще дещо з церковноï утварi. Один дiд, котрий ввiйшов з нами в церкву, розказував нам, що вiн сам бачив, як по зруйнуванню коша донцi, калмики i москалi без вiдома начальства обдирали церкву: сокирою вирубали царськi врата, вилитiï з чистого срiбла, i рвали з образiв шати i привiски. — Хоч дещо,- додав вiн,- I поодбирали од них, так багацько ж i пропало. Корж показав менi бiля правого криласа чотири мiсця, зробленi з дубового дерева, де стояла, як було служення, вiйськова старшина, кошовий суддя, писар I осавул. Вiйськову старшину,- сказав вiн,- i в церквi поважали; пiсля поминання царицi поминали по iменню кошового отамана, а старшин — миром; а як читали євангелiє, то всi козаки виймали до половини з пiхви шаблi, себто щоб знали, що запорожцi завсiди напоготовi боронить святу церкву i боже слово 2. Хто був кошовим, як зруйнували кiш? Кошовим тодi був Калниш, суддею — Касан, а писарем — Глоба. ЦI три були сiчовою старшиною i орудували усiм Запорожжям. Паламар показав нам двi стародавнi книги; перша — iрмолой, рукописний збiрник священних iрмосiв з нотами, розмальований дуже гарно кунштиками, карлючками, 1 Запорожцi хотiли було збудувать велику муровану церков i .наготовили вже й дорогого матерiалу, мармору з старих мечетей i тесового камня,- так не привiв господь привести дiло до скутку! (Примiт, авт.) * Такий звичай був i у ляхiв; чи не од них переняли й запорожцi? (Примiт авт.) вiзерунками людей i звiрiв на кшталт середньовiкових рукописiв; а друга — євангелiє, що читають в страсну седмицю, на котрому була така напись; Лаври Кiевопечерскiя архiмандрить Романг Копа -високопочтенному его милости пану Iоанну Малашевичу, войска Запорожського Низового кошовому, сiю стра-данiй Христа Евангельскую книгу в дар приносить. Тiльки й пам'ятi про сього достославного отамана, вивiвшого Запорозьке вiйсько з Алешковськоï туги на рiднi вольностi ', i строïтеля Покровськоï церкви 2. Нiхто не зна, де похованi його й кiстки i куди запроторили хрест з його могилки. Виходячи з церкви, Корж, важко зiтхнувши, сказав: Б, не така була сiчова церква, як ся, що бачив єси, паничу! Наша була в срiблi, в золотi, в жемчузi I дорогих камiннях, бо козаки були народ дуже богобоязний i любили благолiпiє храму господня, а особливо старi, котрi щодня ходили на служенiє. Запорожцi найбiльш були нежонатi, а деякi мiж ними й дуже багатi i грошовитi, а по зимовиках мали десятком скотини i всякоï худоби. От пiсля ïхньоï смертi все й одписувалось на сiчову церкву I монастир, що тут же бiля коша над самою рiчкою Пiдпольною стояв. В сiм монастирi був один настоятель I дванадцять монашествующих. Мiж ними були єро-монахи i єродиякони i щодня творили седмичне служенiє. Монашествующих же постригали в Сiчi по волi кошового отамана, а настоятелей присилали з Києво-Печерськоï лаври. Найбiльш настоятелi були з наших же запорозьких козакiв, та й попи по паланках посвящались з своïх же сiчовикiв, бо у нас всякого було народу, не тiльки поповичiв, тих риторiв i хвилозофiв, та й панiв висо-ковчених. Прошкодиться в чiм-небудь, сором мiж людьми або кари злякається, от i дасть драпака в Сiч. Були у нас i дуже письменнi, i дотепнi, особливо в святому письмi, I з такими голосами, що в Лаврi I столицях таких, мабуть, не було. Так, кажу, монастир цей звали городком чи крi-постю, бо в ньому було багацько всякоï будови, тутечки ' Новий кош осадився на р ГÏIдпольнiй 1733 року (примiт. авт.) 2 Об Алешковськiй Сiчi запорожцi гiрко згадували. -деколи i кошовий жив; так, на случай татарського набiгу, осаджен був окопами з гарматами i з трьох сторiн оточений рiчкою Пiдпольною, а од сухопутноï була брама пiд великою баштою, на котрiй стояли вартовi козаки. Обидвi церкви, монастирська i сiчова, були дерев'янi, без огорожi, тiльки бiля сiчовоï стояла висока дзвiниця з чотирма вiкнами, де стояли гармати, з котрих палили на Великдень, водохрещу i в храмовий празник '. — По великим празникам були у вас якI-небудь вiй ськовi паради, як теперечки бувають? - Аякже, на богоявлення всi сiчовi козаки, де б хто не був, зо всiх куренiв,, зимовикiв, заводiв збирались за Iордан i йшли в церкву, по-вашому кажучи,при всей муницiи, артилерiя, конниця, пiхота, Iз кожного куреня везли знамена на конях, лепсько убраних. Було як гля неш на те вiйсько, то неначе мак цвiте, так i вкриє сiчовий майдан, а стояли рiвно рядками, поздiймавши шапки. Пiсля служби духовенство виходило на водосвященiє; настоятель iшов попереду, а прочi служащi за ним парами з хрестами, євангелiєм, в сутiм золотом сiяющiм обла 1 К оповiданням Коржа в сочиненiях преосвященного Гавриïла приложен список вещам, належавшим до СIчовоï Покровськоï церкви. Ось вiн: вангелiй великих i малих, срiблом окованих, з камiнням на деяких — 11. Хрестiв срiбних i дерев'яних в срiбнiй оправi, мiж ними одна срiбна дошка з вирiзаним в нiй дерев'яним хрестом i срiбна табличка, на которiй вирiзанi Покров Божоï Матерi i Воскресенiє Христово — 37. Лампад висячих срiбних, позолочених I без позолоти — 29. Панiкадил великих срiбних — 4. Потирiв срiбних, дискосiв, звiздиць, лжиць, чаш, чарок, сiяльникiв, куманiв, кадильниць, ковшiв I прочого — 139. Лихтарiв (поставцiв) — 40. Вiнцiв i корон — 69. Шат на Iконах срiбних позолочених — 16. Царськi врата, вилитiï з срiбла i позолоченiï в касовий сажень заввишки — 1. Медалей золотих, великих I малих, жалованих запорожцям за заслуги i при особливих випадках, дукачей, до Iкон попривiшуваних, всього — 157. Жемчугу мiлкого I крупного на iконах, ниток — 37. Вирiзаний з орiхового дерева налой, черепахами i перламутром оправлений, од I єрусалимського патрiарха в Запорозькую Сiч в дар присланий — 1. Риз, стихарiв найкоштовнiших парчевих i оксамитних з орарями, пiдризниками, поясами, поручнями бiльш як 300. А всiх веiцей — 841 (примiт. авт.). ченiï, а за ними вже i все сiчове вiйсько з знаменами i гарматами I тим же розпорядком становились, як i бiля церкви. Як же, було, погрузять в воду хрест, то зо всiх гармат i мiлкого оружжя гуркнуть козаки в один вистрIл (залпом), аж земля задрижить i всiх покриє димом, мов тьмою, так що один одного не бачить, а там за перегодом, пiсля трикратного погруженIя хреста, починають вже гримотiть i жарить скiльки кому завгодно, поки не порозходяться. З церкви ми вийшли на майдан, де. за Сiчi збирались козаки на раду. Тутечки стояли колись каплички i хрести, поставленi на пам'ять кошовим отаманам, а теперечки тiльки й видко де-не-де купи камiння i цегли! Селяни розказують, що як ТекелIй руйнував кiш, то звелiв комендантовi, по прiзвищу Норовi (подполков-никовI Норову), все поламать, знiвечить i знести, щоб I духом не пахло запорозьким. От цей-то Нор чи Норов, так порався, що не тiльки зруйнував тi хати i будинки, де жила вiйськова старшина, але й каплички i хрести на могилах порозкидав. Богобоязнi селяни дещо зберегли, урятували i порозвозили по краю. Двi-три хати, де жила вiйськова старшина i козаки, купили на знос, i досi вони стоять нерухомо, об них розкажу опiсля; а также зберiгся I надмогильний пам'ятник кошового отамана Стефана Гладкого. Розказували ще, що як понаïздили рядчики од князя Вяземського та стали будувать гамазеï, загони i панський будинок, то на хундаменти здiймали з кладовища надгробки I каплички. Ми вийшли з окопiв коша через зруйновану браму, де колись за Сiчi стояла висока башта з круглими вiкнами, з котрих виглядали гармати. Було, як верталось з походу або з вiйни Запорозьке вiйсько, то його стрiчали з честю i палили з цiєï башти. Вийшовши за браму, побачив я глибокi ями землi, попелу i цегли. Це мiсце i досi слобожани зовуть шам-баш, за Сiчi тут був крамний базар, шам-башу (од татарського прiзвища Гассан-баша). Далi за крамним базаром на вигонi на високiй могилi стоïть хрест з бiлого каменю, поставлений на пам'ять кошовому Гладкому. По всьому хресту така напись: И.Н.Ц.И. ЗдЬ постав- лен кресть благородiю его панства Степана ата-мана бувшого кошового, а куреня Минского. Но онь поло-жент, єсть подт. церквою пресвя-той Богоро-дицьi. Пре- *'' ставился року 17... Останнiх слiв не видко — постирались . На сiчовiм кладбищi тiльки й видко, де-не-де лежать мiж могилками поламанi хрести, ледве один зберiгсь; на ньому такий напис: Зд*. опочивает раб-ь Божий Онисько, куреня Сергiєв-ського отаманг, преставился року 1770, мЬсяца февраля. А на другому, поламаному, зосталось тiльки три слова: Iоан... куреня... року... З кладовища ми пiшли подивиться на тi будинки, в котрих жили кошовi I вiйськова старшина. З них тiльки три уцiлiли: один в Нiкополi, того я не бачив, а другий належить селяниновi Обдуленковi. Збудований вiн, як проста козацька хата в Гетьманщинi, з дубового квадрового лiсу; всерединi — хата з кiмнатою, без помосту, а на кленовiм сволоцi, гладко виструганому, фiгурно вирiзаний хрест i по обох сторонах такий напис: Божиïм-ь соизволенiєм-ь и помощью, а старанiем Якима Игнатовича, товариша куреня Вишестеблевского, создан-ь дом сей 1746 г. iюня 6 д. — Бачиш, паничу,- сказав Корж,- у яких будинках жили нашi кошовi: не так, як теперечки, казна-що таке: пiдпанок, а вже у його i дiм, а в тому домi кiлька покоïв, та ще йому тiсно! Сю хату строïв завзятий отаман Iгнато- вич, його чотири рази обирали на кошового2. — Чом же вирiзано,- сказав я, показуючи на сволок,- товариш, а не кошовий? — Е, чом? Такий, бач, у запорожцiв був звичай, як кажуть, козацька регула: на радi i на вiйнi вiн — отаман, а в хатi — рiвний, товариш. Так нiчого i кирпу гнуть. Третiй такий самий будинок належить Марковi Рука-вишному. На сволоцi такий напис: Благословенiєм-ь Отца, изволенiємт> Сьiна и содьйст- 1 Стефан Гладкий був кошовим в 1741 року, син його Данило тежбув кошовим отаманом (примiт. авт.) 2 Яким Iгнатович був кошовим в 1744, 1749, 1751 i 1752 роках (примiт. авг,) виєм Св. Духа, аминь; а коштом пана ВасилIя Григоровича создан-ь дом сей 1747 года, мйсяца августа, 13- — Сю хату,- сказав Корж,- будував Василь Григорович, по прiзвищу Сич; його не раз обирали кошовим отаманом, ïздив вiн i в Никитин рiг рядиться з татарами за границi '. Сi два будинки, дарма що стоять вже близько сто лiт, а ще крiпкi, мов недавно збудованi. Глядячи на них, така спала думка на мою душу: чому якому-небудь багатому пановi у нас на Вкраïнi не купить ïх на знос та й поставить у своïм парку? Зберiг би вiн цi будинки на довгi вiки, звеселили б вони i щире украïнське серце, I скрасили б сад лучче тих мармурових венер, чорт батька зна по-якiвськiй зроблених швейцарських халабудок, галан-ських курникiв i ще деяких панських витребеньок. IX З Покровськоï слободи ми вже повертались в Михайлiвку сухим трактом. Дорогою розпитував я Коржа, як запорожцi боронились од несподiваних набiгiв ногайцiв i кримських татар; бо хоч кiш i був оточений з трьох сторiн рукавами рiки Пiдпольноï i Днiпра, однак кругом були лiси, чагарники, а Днiпро, як кажуть, татариновi не запина: не важко було i пiдкрастись. На моï запитання старий от що менi розказав; — Ногайцi, як тi хижi шульпiки, що пiдiймаються високо вгору, щоб лучче вгледiть добичу i наситить свою ненаситну утробу: то так, кажу, I тi бусурменськi ногайцi, щоб загарбать що або пхануть кого в неволю, мали звичай виïжджать верхи по п'ять чоловiка i бiльш разом на високi могили i з них оглядувать степи, чи нема. ïм якоï поживи. Як побачать, було, що пасеться скотина або люди на роботi, то, як кiт на миш, наскочать та й забирають людей в неволю i заганяють скотину. Отакi злодiйськi набiги, чоловiка ïх по десять i по двадцять, самих найзавзятiших, частенько лучались, то й нашi, запорожцi, виïздили на могили на сторожу; тiльки такий був приказ, щоб не юрбою, як ногайцi, а по одному, для одмiни, щоб ' Василь Григорович Сич був кошовим в 1745, 1746 i 1750 роках; а в Погрзничнiй комiсiï, депутатом од Сiчi, в 1749 року (примiт. авт.). I запорожцi, котрi по степах на роботi, що то нашi. Ще часи ходили вони на нас великими загонами, прорились через границю I часом багацько робили шкоди, Палили слободи, паланки, убивали людей i забирали в неволю, так що вже з Гетьманщини давали нам пiдмогу Скiльки разiв доводилось I менi ïх бачить i битися з ними. Отож, кажу, щоб устерегтись од сих набiгiв, запорожцi Посилали в степи в розвiдку козакiв, чоловiка по п'ятнадцять i по двадцять: опрiч сього, од самоï гетьманськоï границi, на пiвнiч схiдню, од рiки Орелi аж по рiку Кiнку були побудованi радути: де гори — верстов на десять один од одного, де рiвно — на двадцять i тридцять. В кожному радутi був курiнь на п'ятдесят козакiв, без чуланiв i перегородок, з сiньми, а через сiни — комора, де складувалась козацька бутра. Цi куренi були побудованi з доброго лiсу i акритi очеретом, дряницею, а деякi землею, i наоколо обгородженi дIлованням з станею для коней. У сих радутах стояло по п'ятдесят вартових козакiв, де в яких нашi, а других — з Гетьманщини, i щороку змiнялись. СI козаки висилали од себе в степи пiкети i розвiдки, i сим побитом пильнували край од татар i ногайцiв. Бiля кожного радута стояли фiгури, цебто маяки, дуже хитромудро збудованi, на случай несподiваного набiгу, щоб разом оповiстить увесь край. Кожну фiгуру будували з двадцятьох смоляних бочок ось як: в основу ставили по шiсть бочок сторч i крiпко сплочали, обв'язуючи смоляним канатом, щоб всерединi було порожнє мiсце, нiби винний казан. Далi ставили на них п'ять бочок, а там — чотири, а останнi двi, одна на одну. Сама верхня була найменша i без дна, тiльки всерединi вроблений залiзний прут з коромислом, до котрого прив'язували довгий мотузок; один кiнець його висiв аж до самоï землi, а бiля другого, коротшого, прив'язували iк дротяному кругу здоровенний пук лик, виварених в салiтрi. Сi фiгури стояли од радута на два I три гони, на случай од пожара, i при кожнiй пильнували вартовi козаки. Удень I вночi од радута до радута сновали козаки, чоловiка по п'ять i бiльш, особливо там, де були сiнокоси i царина, I доïжджали до самоï границi. Як же, було, вгледять татарву, то зараз i чкурнуть до радута, а осавул у гетьманцiв у кожному радутi був осавул — I звелить 243 запалювать фiгуру, а по других радутах побачать I собi запалюють, i в одну годину увесь край оповiститься, щоб люди по степах i в плавнях на роботi заганяли скотину i втiкали в слободи. А тим часом по паланках i в кошi збиралось вiйсько i зо всiх сторiн iшло на ворогiв; та й зададуть, було,ïм такого чосу, що й не потраплять i восвояси. Важне було вiйсько в Гетьманщинi, народ, знаєш, усе здоровий, на добрих конях, яких i у нас не було, I при всiм воєннiм риштунку; у кожного — мушкет, ратище, шабля I чотири пiстолi, а шапки якiсь чуднi, о чотирьох вуглах, з рiжками, неначе у ляхiв конфедератки. — Яка ж одежа була у запорожцiв? — спитав я. Одежа у всiх запорожцiв була по ранжиру однакова i одного кольору: жупан, зверху черкеска з вильотами ', штани саєтовi 2, чоботи-сап'янцi, пояс шалевий i шапка-кабардинка кругла, наоколо i зверху навхрест обложена золотим позументом; а од дощу в походах носили з вовни косматi бурки. Як же виïжджали на великi празники, по-вашому кажучи, в парад або в гостi, то вже тодi кожний одягався по достатку в дорогi жупани, червонi, амарантовi, блакитнi, пообшиванi позументами з золотими шнурами i китицями, бо нашi сiчовики, нiде правди дiти, любили-таки повеличаться i кирпу пiднять вгору. Теперечки треба тобi, паничу, розказать, од чого нашi запорожцi прозвали шапки кабардинками: од ногайського слова кабарга, по-нашому б то дикий звiрок, що плодився повз рiчок, по великих лiсах, бо жив на сушi i на водi, живився раками i рибою I мостив собi кубла по норах i пiд корчами лiсового корiння. Сих звiркiв дуже було багацько в Великому Лузi за часiв Сiчi та й теперечки ще єсть туди геть понад рiчкою Конкою. Кабарга здалась на кiшку, тiльки трохи товстiша, довша, а нiжки коротшi i лапки з полотенцями, як у гусей i качок. Хвiст у неï довгий I пушистий, як i вся шкура; а мастю, поки молодий, то сiренький, а як виспiє, то чорний, неначе тхiр. Запорожцi прозивали сього звiра 1 Вильотами прозивались розрiзнi рукава в черкесцi, а черкеска надiвалась зверху жупана замiсть чуйки або кереï i була коротша од жупана. Черкеска по краях i рукава обшивались позументами; вильоти закидувались на спину i запинались гапличками або золотими шнурами i китицями (примiт. авт.). 1 Саєта саме дороге аглицьке сукно ярких кольорiв (примiт авг.) 244 лисою чи видрою, i хутро з нього було у великiй по-особливо задля шапок, i дорогенько-таки платили не в-ашi, а й ляхи, i жиди. Так од того, що шапки ото-i*лись цим хутром, i прозвали ïх кабардинками, хоч вони були з самого простого сукна або шкуратянi, то iки ïх звали кабардинками. Як же запорожцi одягались в походах i на вiйнi? . Е,, в походах i на вiйнi запорожцi одягались як при-бо не мали з собою нi возiв, нi ридванiв, а все, що ч, iии, в'ючили на коней, од того нiщо ïх не запиняло, i *к до чого прийдеться, то й сто верстов в сутки махнуть. Запорожцi дуже ще кохались в дорогiй бронi i добрих конях, та ще i щоб i сiдло було в срiблi i золотi з вигаптуваними золотом чепраками i збруєю. Спереду сiдла висiли двi кобури з пiстолями, а з тилу в тороках ув'язувалась бурка i iнше до треби козаковi. Мунiцiю i все для воєнноï справи кожний мав при собi, як-то: ратище, шаб-^лк> i чотири пiстолi, а на грудях замiсть ладунки широкий , черес, набитий в два i три ряди патронами. Рушниць у кiнних козакiв I гармат при кiнницi не було, а брали ïх тодi, як ходили проти татар i туркiв на чайках. Було, як зроблять висадку пiд якою-небудь крiпостю, то тут вже i кiнниця спiшиться i дає пiдмогу кiньми i чим припало. — На якi паланки найчастiше нападали ногайцi I татари? — Найбiльш нападали по тiм боцi Днiпра на Самарськую паланку, бо тамечки аж до самоï Береки скрiзь рiчки, криницi I родники. Було козаки, що там сидiли зимовиками, куди б не ïхали, на роботу, чи й так, то й мушкети, i пiстолi з собою брали i тiльки вгледять ногайцiв, то зараз збирались докупи, робили з возiв табiр i боронились. У ногайцiв не було ружжя — тiльки луки; було, викидає своï стрiли та й втiка. А на цьому боцi Днiпра, де теперечки ïдемо, скрiзь аж до Кодакiв було спокiйно. Тутечки сидiли зимовиками найбагатшi козаки, сюди, бувало, ми ïздимо до них з коша в гостi i добре гуляємо по-нашому, по-запорозьки!.. Якi були звичаï у запорожцiв в домовому життю i мiж товариством? — Звичаï, паничу, запорожцiв були дуже чуднi i замiристi, бо народ був з бiса I спритний, а хоч деякi з них Л удавали з себе дурнiв, так виходило ж по приказцi-Зверху дурень, а насподi розумний! Були вони загартованi у всякiй нуждi i бiдi, так нiяке лихо ïх не лякало. Гострi були i на вигадки, любили i жарти, I смiхи, любили добре й погулять, весело жили на свiтi, смiючись i вмирали!.. Всi запорожцi голили собi голови i зоставляли тiльки повище лоба одну чуприну. За сей-то звичай москалi прозвали нас хохлами, а ми москалiв кацапами, бо вони ходять з бородами. Як вiдростала чуприна, так що вже лiзла в вiчi, то закручували ïï за вухо; запорожцi звали цю чуприну оселедцем, бо як вона довга, то телiпається, неначе оселедець. Бороди запорожцi голили, а вуси зоставляли I нiколи ïх не пiдстригали, а, закрутивши, закладували за вуха, а деякi то й ваксою ще ялозили, щоб вони стирчали догори, неначе у того кота. Як збирались докупи запорожцi, то дуже кумедно один одного привiтали, особливо в Сiчi i по зимовиках. Було, деколи умовляться I поïдуть до якого-небудь козака в гостi або за дiлом, сучалось i проïздом завернуть, щоб переночувать, то так здоровкались: уïдуть у двiр I, не злiзаючи з коней, хто-небудь з товариства за одним духом три рази пу гикне Пугу, пугу, пугу! А хазяïн у вiконце до них обiзветься два рази: Пугу, пугу? Козак з лугу! гукне гiсть. Прив'язуйте коней, де й нашi, одкаже хазяïн, i просимо до хати1 Тодi хазяйськi наймити беруть коней, ведуть до стайнi i пильнують ïх, поки козаки гуляють, а сiчовики, ввiйшовши в хату, перехрестяться до образiв, вклоняться хазяïновi та й кажуть: Отаман, товариство, вашi голови! Вашi голови, вашi голови! одказує хазяïн, кланяючись.- Просим, пани-молодцi, сiдати. Пiсля цього привiтання починали вже теревенi гнуть, круглять горiлку, мед, бiломорськi вина; а чаю, кохве i пуншiв на Запорожжi не водилось, окрiм варенухи ', I то у багатих тiльки i сановитих козакiв. Як же вже добре пiдгуляють, от хазяïн i гукне на кухаря Ану, братику, вари лишень нам обiд або вечерю1 ' Варенуху варили в глечику горiлку з медом, перцем, корицею, сушеними грушами, обмазували зверху тiстом, ставили в пiч i запiкали, щоб добре упрiла (примiт авт.) Що ж, батьку, варить? — спита кухар. ,- Вари, братику, тетерю до молока, до масла,- коли ий день, до води, на скору руку,- малай, галушки з дострамою, печи загреби... ! — Я[к же готовили цi потрави? — спитав я.,'к _ Тетерю варили з борошна пополам з пшоном i вчи-я|яли {Розчиною, як i тiсто на хлiб. Милай варили з прошеного борошна на водi без солi, бо ïли його з солоним виром або з бринзою. Пастрама — це сушена баранина, I Загреби — пшеничнi коржi, i прозивались загребами вiд oïого, що пекли ïх на кабицi, загрiбаючи в жар i попiл... Ну, як нагуляються, кажу, гостi, так що вже пора ïм i додому, от-вони й дякують хазяïновi: — Спасибi, батьку, за хлiб, за сiль! Пора вже нам по куренях до домiвки. Просимо й тебе, батьку, до над, коли даска твоя; оставайся здоров! ; — Прощайте, пани-молодцi! — одказує хазяïн,- Вибачайте, чим багатi, тим i радi; не згадуйте лихом! ; Як вийдуть гостi з хати, то хлопцi зараз i пiдводять ïм коней, напоєних, нагодованих i осiдланих. Цей звичай був не тiльки мiж товариством I знайомими, а i мiж чужими, бо у запорожцiв хлiб-сiль була у великiй увазi. У простих козакiв, табунщикiв i чабанiв теж був звичай мать при собi усе, що йому треба. Пiдперiзувались вони шкуряним поясом i прив'язували до його гаман, вицвяхований i ­удзиками, i мiдними бляшками з кресалом i губкою, швайку — часом налагодить збрую, i ложечник з ложкою. У якого козака не було цеï справи, того нiхто не поважав, I мали його за йолопа, за харпака. Коли лучалось, що який-небудь чабан прийде до скотарiв за дiлом чигтамi застане ïх за обiдом або за вечерею, то й каже: — Хлiб та сiль, пани-молодцi! А вони йому i одказують: — ïмо та свiй, а ти у порога постiй! — Е, нi, пани-молодцi,- скаже чабан, виймаючи лож ку,- посуньтесь лишень, дайте i менi мiсце! Та й сiда до гурту. _- Догадливий i справний козак,- загомонять хлопцi,^ вечеряй, братчику, вечеряй! Дають йому мiсце i привiтають по-товариськiй. Бувало i так, що прийде, як вже пообiдають, то зараз його нагодують, та й питають, чого йому треба. Тодi, за часiв Запорожжя, не було таких лютих зим, як теперечки, i скотина цiлiсiньку зиму паслась по степах, а скотарi мали собi од вiтру i хуртуни халабуди, окутанi повстьми; вони кошами прозивались; ïх ставили на колеса, щоб легше було перевозить на друге мiсце.-Всерединi коша була i кабиця задля вогню, часом, щоб було погрiться, i посушиться, I зварить ïсти собi i собакам. Опрiч коша, мали вони ще при отарах i котигу, здоровенну арбу, в котрiй возили харчi, воду i дрова, i як на одному тирлi потравляють скотиною пашу, то переходять на Друге мiсце, отакечки кочували собi лiто i зиму, як тi ногайцi i татари. На половинi дороги мiж селом Покровським i Михайлiвною годували ми коней в селi Чумаках у Коржевого племiнника, заможного хазяïна i вже немолодого: так йому буде, мабуть, лiт пiд шiстдесят. Пообiдавши, Корж лiг спочити, а я з хазяïном пiшов оглядiть село. На вигонi понад балкою побачив я невеличку заросль — росло кiлька груш i берестiв: видко було, що колись була тут оселя. — Чий се садок? — спитав я,- хто Його садив? — Тутечки колись,- одказав хазяïн,- сидiв зимовиком Онисько-запорожець. От що про його розказують старi люди. Раз, проïжджаючи через Миргород, побачив вiн молоденьку i гарну дiвчину, таку гарну, що й розказать не можна, та й закохався собi на лихо. У Ониська до бiса було грошей; не взяв його кат, i розумний був, а вже такий завзятий, що всi сiчовики Його поважали, так з себе ж такий шкарбан, що й нi на що було й глянуть! Не довго думавши, прийшов вiн до матерi тiï дiвчини, що йому вподобалась, I став ïï сватать. Мати, бiдна удова, дуже зрадiла, що знайшовся такий багатий жених, не дала дочцi i опам'ятуваться i приневолила ïï одружитись з Ониськом. Привiз Онисько молоду жiнку у свiй зимо вик, тутечки у його була рублена хата на двi половини, усякоï худоби не перелiчити, i наймитiв, i наймичок. Одяг Онисько свою жiнку, неначе кралю яку, усього вдоволь, а молодиця смуткує, журиться, нiщо ïï не радує i не веселить. Не сидiлось i Ониськовi з молодою жiнкою, кажу ж, що дуже завзятий був; тiльки почує, було, що збираються в кошi на татар або на ногайцiв, то й не втерпить — кине жiнку i поïде собi в кiш. Отож як поïде, то молодиця сама, одна-однiсiнька, ще гiрш сумує. Було, наварить i напече усяких потрав, одягнеться, як на Великдень, сяде на покутi та сама з собою i розмовляє: ïж, душа, пий, душа,- скаже, та люби Ониська! ; — Не хочу я нi .ïсти, нi пити,- сама собi одказує,- i як менi любити Ониська! ; — Чом? — пита сама себе. — Вiн гидкий, вiн бридкий! — одкаже. — Кого ж ти любиш? — Я люблю Омелька-поповича, вiн такий гарний, хороший, уродливий, без його менi I свiт немилий! Та схилиться на бiлi рученьки, гiрко заплаче. Раз, як вона так юродствувала, повернувся з коша Онисько; бачить, вiконце в хатi вiдчинено, вiн i пiдiйшов, щоб пугнуть, аж чує — щось жiнка розказує, вiн i дослухав до кiнця та як гукне: — Жiнко! Так ти така?! Затрiпотiла небога, нiчого казать: — Така,- каже,- чоловiче!.. — Ходи ж сюди до мене, коли така! Вийшла молодиця з хати, а Онисько вийняв з кишенi справу, викресав вогню, у вiхоть, розмахав та пiд стрiху — хата й запалала. Повибiгали наймити з вiдрами заливать, а Онисько: — Не руште, не гасiть! — каже,- Вiзьмiть собi мою худобу, подiлiться I не згадуйте мене лихом; а ти, жiн ко,- додав, кинувши на неï оком,- iди собi до свого Омелька-поповича, не треба менi такоï жiнки, як ти!.. Сiв на коня та й поïхав у кiш 3 тiï пори чутки про його не було! Що-то було на душi, подумав я, у того нещасливого Ониська, як вiн повертався у кiш, стративши в одну часинку усе, що тiльки не є найдорожчого у чоловiка на землi! X Од села Чумакiв аж до Михайлiвки розказував менi Корж, як у запорожцiв судились, позивались, як i карали за кражу, грабунки i смертоубийства. — На всiх вольностях запорозьких,- почав старий, по значних селенiях i мiстечках були паланки; нiби повiти або земськi суди, i в кожнiй паланцi постановлено по вибору троє старшин: полковник, осавул i писар. До помочi додавалось ïм ще з Сiчi три пiдпанки, з козакiв же. Ця старшина обиралась тiльки на три роки i судила всiх козакiв, що жили по селах i зимовиках. Було, як поб'ються мiж собою козаки, або один другому по сусiдству яку кривду зробить, спаш чи хлiб витолочить, та самi не помиряться, то обидва, купивши на базарi по буханцю, i йдуть у паланку позиваться. Прийдуть, було, до старшини, вклоняться, положать на сйфно буханцi та й кажуть: — Кланяємся, панове, хлiбом i сiллю! — А яке ваше дiло, пани-молодцi? — спитають суддi. — От яке наше дiло,- почина обижений.- Оцей ме не скривдив, от наскiльки менi шкоди причинив,- роз каже, яка там шкода i чого вона варта,- i не хоче мене удовольнить, так, будьте ласкавi, розсудiть нас. — Ну, братчику,- спитають суддi у обидчика,- чи справдi воно так, як каже твiй сусiд? — Що ж, панове,- одказує обидчик, — хоч воно i правда, так нема ж на стiльки шкоди, скiльки вiн з мене править. Тодi старшина посила пiдпанкiв з другими козаками, себто понятими, огледiть ту шкоду, i як вони освiдiтель-ствують i зроблять доношенiє, на скiльки тiєï шкоди, то суддi i скажуть обидчиковi своє рiшенiє: — Ну, братчику, от скiльки повинен ти заплатить су сiдовi: согласен чи нi? — Заплатив би, панове,- одказує обидчик,- так ко ли ж лишнє з мене править; у вашоï волi — не заплачу. Тодi суддi уговорюють, улещають його помириться i не докучать вищiй старшинi. Коли вiн згодиться, то дiло кiнчиться у паланцi, коли ж нi, то паланка посила ïх у кiш; — вони радяться, у чий курiнь попереду ïм iти, коли вони рiзних куренiв; як згодяться, от i прийдуть до отамана, вклоняться йому та й кажуть: — Здоров був, батьку! — Здоровi були, пани-молодцI! — одказує отаман.- Просимо сiдати. — Та нi, батьку,- кажуть,- нiколи сiдати; ми при йшли до тебе за порадою. — Кажiть,- пита,- якоï вам од мене поради треба? Тодi обижений i розкаже, яку шкоду йому зробив сусiд i як розсудила ïх у паланцi старшина. Отаман розпитає обидчика, чийого вiн куреня, i посила хлопця запросить до себе отамана того куреня. Прийде курiнний, спита: — Чого се, пане-брате, ти мене звав? — От чого,- та й покаже на обидчика.- Чи це ва шого куреня козак? к.А курiнний, глянувши на його, i спита Ти, братчику, нашого куреня? Вашого, батьку! одказує обидчик, вклонившись. Далi розкаже отаман тяжбу козакiв та й пита курiнного Що маємо, пане-товаришу, з ними чинить7 А той i каже Так вас, братчики, вже й паланка судила? Судила, батьку' одказують. Чого ж вам ще треба? — озвуться отамани. Помирiться, братчики, i подовольствуйте один одного! Так iцо ж, батьки, одкаже обидчик, коли вiн лишнє з мене править! Тут вже отамани бачать, ш, о в його усе стрижено, i запитають в останнiй раз. Так ти, братчику, не хочеш ласкою удовольству вать за шкоду? НI, батьки, одкаже обидчик, у волi вашоï, я не согласен' Як не согласен, кажуть отамани, так ходiмо ж до вiйськового суддi, побачимо, ш, о вiн и;е скаже Добре, кажуть козаки. Постривайте ж, батьки, збiгаєм на базар за буханцями. Як куплять, усi i йдуть до вiйськового суддi отамани попереду Ввiйшовши, вклоняться i кажуть Здоровi були, пане добродiю! назвуть по iменню. Здоров'ï, пани отамани,- одказує суддя. Проси мо сiдати. Козаки тим часом кладуть на сирно буханцi I кажуть Кланяємся вам, добродiю, хлiбом I сiллю1 Спасибi за хлiб, за сiль, одвiтує суддя i пита ота манiв- — Що це. за козаки i яке дiло мають? Курiннi отамани i розкажуть про ïхнє дiло i як ïх розсудили у паланцi. От суддя i спита у обидчика: Чом же ти, братчику, не вдовольниш сусiда за шкоду, коли вже вас паланка судила, отаман i я присуждаю? А той своє товче. Що ж, добродiю, коли вiн лишнє з мене править, у волi вашоï, не согласен! Коли не согласен,- каже суддя,- так ведiть ïх пани отамани, до кошового, там вже буде ïм конечний суд i рiшенiє, нехай вони i буханцi своï забирають1 Та ми, добродiю,- кажуть козаки,- купимо собi iнших. Забирайте, забирайте! — гримне на них суддя. I не задержуйте отаманiв — у ïх не одио ваше дiло. Од суддi iдуть вони вже до кошового; привiтають його i кладуть на сирно буханцi, а кошовий i. пита: — Що це у вас, пани отамани, за козаки? Отамани знов розкажуть про ïхнє дiло, а кошовий, ви слухавши, i спита обидчика. — Ну, як же ти думаєш, братчику? Вас розсудила па- ланка, рiшили отамани i вiйськовий суддя, I я признаю, що старшина порiшила ваше дiло по правдi, а того ра ди i утверждаю те рiшенiє; так теперечки що ти менi скажеш, чи согласен сусiда твого подовольствувать, чи нi? — Нi, вельможний пане, за волi вашоï не согласен,- одрiже обидчик, — лишнє з мене править! — Так ти й теперечки не согласен! — гримне на його кошовий розсердившись,- Тривай же! Та й гукне на сторожiв: — Давай лишень, хлопцi, киïв! Як принесуть киïв, от кошовий i каже — Ну, лягай, братчику, ось ми тебе навчим, як прав ду соблюдати i старшину поважати! — Помилуй, вельможний пане! — заголосить обидчик не своïм голосом. — Нi, братчику,- одкаже кошовий,- не помилую, коли ти такий упрямий; ануте, хлопцi, на руки i ноги йому сiдайте i каптани його на плечi накидайте! Добре бийте сучого сина, щоб знав, по чiм кiвш лиха. Як всиплять йому з п'ятдесят i бiльш киïв, кошовий i крикне: Годi! От хлопцi, пiднявши киï на плечi, i стоять, неначе солдати з рушницями; а тi, що на руках i ногах, усе-таки сидять, дожидаються приказу. — Ну, братчику,- спита кошовий,- чи согласен удо вольнить сусiда, як паланка рiшила? — Согласен, вельможний пане! — репетує обидчик. Согласен, усе зроблю, що прикажеш! — Зноси ж здоров, що тебе вибили! Не будеш вдруге дуже мудрувать. Ну, хлопцi,- гукне кошовий на коза кiв,- вставайте' Коли у обидчика є грошi, то вiн зараз i вдовольняє, скiльки там присуджено; як же нема, то кошовий призива отамана того куреня, до якого належить обидчик, i зве лить йому удовольнить обиженого, а з того опiсля цупить. Отакечки кiнчались у нас у Сiчi усякi дiла, без того мерзького писання i хабарiв. Хоч би на тисячу i на десять тисяч рублiв була тяжба, то за кiлька днiв рiшать i, як кажуть, пiд червоне сукно не сховають. Цим же розпорядком i тяжкi преступленIя рiшались, як-то: кража, грабунок i смертоубийство. Треба тобi, паничу, розказать, що найбiльша половина козакiв в Сiчi були нежонатi, от того i сiромами ïх прозивали; то як не було вiйни, то вони промишляли рибальством, звiриною ловлею, а тi, що сидiли по зимовиках, орали, сiяли I промишляли скотиною i бджолою. СI ж козаки, що сидiли зимовиками, в свою чергу одбували повинностi кошевi i своєму куреневi, як-то: калавури, кардони, а до чого припаде, то йшли й на вiйну. Так з цих, кажу, жонатих, що сидiли по зи-мовниках мало було преступникiв, а найбiльш з нежонатих, з сiроми, бо що в лямi по рибальнях чи на звiринiй ловлi заторгують, то все проп'ють i прогайнують; а далi бачать, що нiчим похмелиться i нiвiдкiль поживиться: заробiткiв нема, а грошики пропили, чортма, от вони, нiчого робить, i схиляються на усяке самовольне розпутство. А та воля i одвага по приказцi: Або мед п'є, або кайдани тре! — У тi часи татарва трошки вгамувалась, нi з ким було i воювать, а тут ще з Украïни понаходило у Сiч чимало ледачих людей, так, крий боже, що виробляли! Грабували чумакiв, обдирали i до смертi забивали купцiв по великих шляхах, немилосердно драли I палили ляхiв i жидiв, так що ляхи, покидавши своï майонтки, утiкали до лiсу, аж за Варшаву, а жидова i духу запорозького боялась. Кожний з сих гайдамацьких загонiв мав свого ватажка чи отамана, прозивались вони ще й характерниками, бо замовляли од кулi, а як, було, деруть ляхiв по великих i багатих палацах, то яка б там сила у ляхiв не була i як би не пильнували, то ватажок таку ману на них напустить, що нiхто не почує i не побачить, як вони ïх накриють та й забирають, що схочуть, а, вернувшись у СIч, дуваняться вже тим добром: одну третину на ватажка, другу — козакам, а третю — на курiнь. Так, бачиш, паничу, що й курiннi отамани вадили ïм, бо ватажок, зiбравши ватагу, iшов за добичею не тайно, а найбiльш за вiдому куреня, i як, було, йде, то й просить у отамана до помочi козакiв; а той йому i каже: — Гляди ж менi, братчику, коли ти якого козака стратиш, то тодi вже й до куреня не вертайсь! Сирiч: крадь та кiнцi ховай. А ватажок, здавшись на своє характерство, I одказує: Не бiйсь, батьку, всi будуть цiлi, бiльше копи лиха не буде! Так отож, кажу, нашi сiроми, опрiч розбоïв i грабункiв, такi ще пакостi чинили, що нехай йому абищо, страшно I згадувать! Про ïхнє поспульство доходили жалоби не тiльки до нашоï старшини — i до столицi; через той гармидер I кiш наш зруйновано. Та вже ж, ловить вовк, так I вовка пiймають!.. Було, як деякий харцизяка попаде в руки, то суд йому короткий був. За кражу платив той курiнь, до якого належав злодiй, а за грабунок i смертоубийство карали смертю. Казней було чотири: перша — шибениця; стояли тi шибеницi у кожнiй паланцI, на перехрестках i по великих шляхах. Осу дженого, було, пiдвезуть верхи пiд шибеницю, накинуть йому на шию сiльце та й шмагонуть коня нагайкою, то вiн вискочить, а осуджений i повисне '. Вiшали i догори ногами i за ребро крюком, то вiн так i мотається на шибеницi, поки кiстки його не порозсипаються в примiр i на страх другим; i вже нiхто трупа його зняти не посмiє, бо за це теж повинен смертноï кари. — Друга казнь — гостра паля, дерев'яний стовп зав вишки двi саженI, а наверх того стовпа залiзний спис в два аршини завдовжки, то осудженого на той спис на стромлять так, що вiн вiткнеться йому аж у потилицю, на пiваршина вище голови; i сидить той труп на списi поти, поки викорениться, як та в'ялена риба, так що як повiє вiтер, то кiстки крутяться i торохтять, неначе той млинок, поки не попадають на землю. — Третя казнь — киï запорозькi, палiччя не дуже довгi, неначе бичi у цiпiв, з дубини або з другого твер- 1 Од присужденноï кари осужденному можна було збавиться одним тiльки побитом, коли яка-небудь дiвчина заявить, що нона хоче з ним одружитись. З сього-то звичаю раз в Самарськiй паланцi скоïлась така штукарня. Вели осужденного на лобне мiсце; пуць назустрiч дiвчина, прикрита густим серпанком, i заявила, ii(о вона йде за осужденного замiж. Народ припинився, примовк, а осужденний каже: Здiйми лишень серпанок, нехай я подивлюсь, яке подружжя менi посила доля. Зняла дiвчина серпанок. Глянув козак на неï та й каже: Як на такiй одружитись, то лучче пропасти, ведiть мене, люде добрi, на шибеницю! (Примiт авт.) дого дерева. Осудженого прикують до стовпа на майданi, наставлять бiля його в кiнвах усяких потрав, трункiв: горiлки, меду, пива, браги, i принесуть кiлька оберемкiв киïв i положать бiля стовпа. Нагодують i почастують осудженого, а там дадуть покоштувать i киïв; хто не йде, вип'є корячок горiлки або пива, вчистить осудженого києм та й приговорює: От тобi, сучому синовi, щоб знав, як красти i розбивать, бо ми всi куренем за тебе, злодiя, платим! Отак вiн i лежить, прикутий до стовпа, поки його до смертi не заб'ють. — Четверта кара — зсилка в Сибiр, як i теперечки в Московщинi i у нас. От цими ж то карами за кошового Кальниша трохи-таки угамували харцизiв, так не помог- лось, не вдержався-таки наш кiш: зруйнували!.. А як зруйнували, я тобi, паничу, завтра про це розкажу. Доïжджаючи до села Привольного, зовсiм смерклось, небо замазалось хмарами i так посутенiло, хоч в око стрель. До Михайлiвки зосталось верстов з три сквер-ноï дороги, i ще треба було переïздить у брод Мокрую i Сухую Суру. Машталiр мiй загубив дорогу i попускав вiжки; не знаю вже, куди б ми заïхали, коли б Корж не вилiз з брички I не знайшов дороги. Я дивувався, як старий добре бачив поночi. Нагнеться, гляне округи себе i гукне машталiровi: Повертай сюди, або туди! I так бережно провiв промiж рiвчакiв i бескидiв, що й удень лучче б не проïхали. — Ти, бачиш, дiду, поночi,- озвався я,- неначе та кiшка? — Е, паничу,- одказав Корж,- се в мене зосталась ще сiчова кiсточка! У нас на Запорожжi той було i не козак, хто не втрапить поночi. Дуже поважали тих коза кiв, котрi добре знали степи i шляхи, тих тiльки i на стар шину обирали, котрi вмiли провести i вивести вiйсько. Кiлька гонiв од Коржевого дворища ушкварив дрiбний дощ з блискавкою i громом. — От за се хвалити господа,- озвався Корж, знявши шапку,- iди, голубчику, поливай, теперечки нам байду же: приïхали... О, да який же дрiбний,- озивався ста рий, гладячи себе по мокрiй головi,- сей, як бачу, доб ре чує, а бувають i глухi дощi — такi, що не дочу вають... — Як не дочувають? — спитав я. — А так,- одказав дiд засмiявшись,- бог йому ка же. Iди, де чорно, а вiн I пiде, де вчора; бог йому: Iди, де просять, а вiн i потяг, де косять; бог йому: Та йди у Михайлiвну, а вiн махнув у Минайлiвку! 1 Приïхавши додому, Корж довго ще балакав i шутку-вав, якось i втома його не приборкала. — Велике дiло, паничу, власна хата,- казав вiн, походжаючи по свiтлицi.- Як би не втомився, а тiльки вернешся додому, то так тобi полегшає, неначе вже й одпочив! XI На другий день ми прокинулись не дуже рано: пiзно лягли i, натомившись, трохи заспались. Напившись чаю, Корж заходився з своєю бджолою, i ми не гаявшись пiшли у пасiку. Гарно було у садку пiсля дощу: пташечки щебетали, дерево порозправляло своï вiти, краплi роси, як розсипанi перли, скрiзь по травi i на листах блищали i висвiчувались; так було легенько дихать тим пахучим холодком! У пасiцi усе було благополучно; i старий, огледiвши деякi вулIÏ, сiв i мене попросив сiсти бiля тiï каплички, де ми з ним позавчора розмовляли. — Бач, паничу,- сказав вiн, огледюючи дерева,- якi високi та товстi повиростали; садив я ïх саме у той рiк, як зруйнували наш кiш, бiльш буде, як п'ятдесят лiт 2. Я нагадав старому, що вiн менi обiцяв розказать про ту невзгоду, i Корж так почав: — Саме на зеленi святки прийшов до нас великим вiйськом генерал-поручник Текелiй I, ставши обозом верстов з двi од окопiв, всi своï гармати, якi там в його не були, витрiщив проти нашого коша. Однак не почи нав стрiлять, а теж сiчовики нiчого не робили, а чекали, що дальш буде. Через суток двоє примчали гiнцi звiст ку, нам i Текелiєвi, що московське вiйсько позахоп лювало вже всi нашi паланки i слободи по всiх воль- ностях запорозьких, а на третiй день Текелiй прислав до нас посланця i запрошував вiйськову старшину до себе в гостi. Кошовий Калниш, одiбравши таку звiстку, зараз зiбрав всiх козакiв на раду i спитав: — А що, теперечки, панове старшина i отамани, будемо робить? Москаль в гостi нас до себе заклика; чи пiдемо, чи не пiдемо? 1 Корж любив розказувать сю приказочку, хто його хоч трохи знав, то вже певно про неï од його чув (примiт аат ) 2 Кош зруйновано у 1775 роцi (примiт авт.) '?*? Як се почули отамани, деякi ватажки i характерники, так I заворушились, i загомонiли. Декотрi покорствува-Ай б, так другi ж, здавшись на свою силу i характерство, на ввесь кiш гомiн пiдняли. — Нехай Текелiй,- гримнули,- хоч ще стiльки вiй ська московського приведе, скiльки теперечки його привiв, то ми усiх, як мух, передавим! Чи ж то можна, щоб Сiч i славне Запорозьке вiйсько за спасибi моска левi вiддать?.. Поки свiт-сонця, сього нiколи вони не дiждуться! Се все казала сiрома i бурлацтво, нежонатi голодранцi, у котрих не було нi оселi, нi худоби; а друга половина — отамани i заможнi козаки, що сидiли зимовиками i мали достаток, таку одповiдь дали: — Хоч ми,- кажуть,- московське вiйсько i до ноги вилущим, так те ж вiйсько, що захопило нашi паланки i слободи, спалить всi нашi оселi I замордує наших жiнок i дiтей, так ми на таку раду сiроми i бурлацтва не здаємся! А тут ще й архiмандрит, що жив у Сiчi, почувши такi замiри сiроми i бурлацтва, вийшов з церкви в обла-ченiï, з хрестом, i почав уговорювать завзятих: — Убойтеся,- каже,- бога!.. Що ви замишляєте, дiт ки? Ви — християни i пiднiмаєте руку на християн, i намiряєтесь пролить кров єдиноутробную? Покорiй- тесь же волi господа, така вже, бачите, нещаслива наша доля, i з покiрнiстю мусимо прийнять од бога достой ная по нашим дiлам! От вам хрест i розп'ятий на нiм; коли ви його не послухаєте, то всi загинете необачно! Здається, хто б не почув панотця, як вiн нас уговорював, хоч би у його було кам'яне серце, то i в того б видавив сльозу з ока. Всi, скiльки нас не було, сiроми i старшина, всi захлипали i тут же так одказали: — Ну, спасибi тобi, панотченьку, нехай буде по-тво єму: знав, що нам казать, i ми теперечки готовi не тiльки тебе послухать, а й голови нашi за тебе зло жить! Сiчовики дуже поважали свого архiмандрита, бо щонедiлi i по празниках пiсля одправи поучав вiн народ поважним словом, не з книжки, а напам'ять, i ще нашою мовою, так що й мала дитина зрозумiла б те святе казання. Пiсля сього панотцевого совiту вiйсько ще трохи помiркувало, порадилось та й заявило кошовому: — Ну, батьку, вельможний пане, теперечки як зав годно, так i роби з сими гостями, а ми всi готовi тебе слухать, чи йти, то йти? — Треба йти, пани-товаришi, — одказав кошовий, - бо се дурниця; самi бачите, що москаль нас кругом об ступив i гармати горлом у вiчi поставив. Се вже такi гостi, що, пiшовши до ïх, не вгадаєш, чи Й вернешся назад. Та вже коли бути тому, то нiчого довго й думать, господи поможи! Дай, боже, час добрий! Ходiмо, стар- ши iо i пани отамани! Що буде, те й буде, а бiльш буде так як бог дасть! Т i, узявши хлiб-сiль, пiшли до Текелiя, Текелiй ласкаво ïх прийняв i став розпитувать, хто в них кошовий, i старшина, i як вони прозиваються. От кошовий заявив себе, суддю Касана i писаря Глобу. А се,- каже, показуючи на курiнних отаманiв,- теж вiйськова старшина. От Текелiй i попросив всiх сiдати, а далi, розпитавши, що було йому треба, i пiшов з ними у кiш; однак не один, а узяв з собою кiлька офiцерiв i охранного вiйська. Як побачив Текелiй, що запорожцi здаються йому ласкою, то зараз звелiв одсторонить гармати. Прийшовши у кiш, спитав вiн кошового, до кого йому йти у гостi; кошовий вклонився i запросив його i всiх офiцерiв у свiй курiнь, та й угощав, чим бог послав, по нашому звичаю: у дерев'яних тарiлках i дерев'яними ложками. Наïвшись, Текелiй подякував кошовому за обiд i дуже дивувався, що такi смачнi потрави ïдять з дерев'яноï посудини. Далi й спитав; — Хто це у вас так смачно готує? — у нас,- одвiтив кошовий,- такi скуснi кухарi. От Текелiй став прохать кошового, щоб вiн прислав йому одного кухаря, i обiщав кошовому подарувать два кам'янi блюда, а старшинi i отамановi — по одному. Щоб,- каже,- такi смачнi потрави не ïли з корит, а з блюд. Почувши се, один з курiнних отаманiв, по прiзвищу Строць, 1 обiзвався до Текелiя: — Хоч з корита, добродiю, та досита, а хоч з блюда, так дохуда. — По-якiвському се вiн розмовляє? — спитав Теке лiй.- Нiчогiсiнько я не розчовпу, що вiн розказує. Так Строць i розтолкував цю приказку. 1 Роман Строць був отаманом Канiвського курiня (примiт. авт.) добродiю,- каже,- ïсте з блюда та худi ', а з корита досита — подивiться, якi ми гладкi. обiд Текелiй довго ще вештався по кошу, огля-ав куренi, пушкарню, козацькi пожитки, а там по-i пiшов до себе i стояв ще бiля коша обозом тижня. Поки стояли, кажу, обозом, офiцери i Скалi частенько приходили до нас у кiш, а ми ходили Й1'ких, братались i гуляли по-козацькiй. Тим часом келiй призвав до себе кошового, суддю, писаря i ?6читав' ïм iм'яний височайший указ; щоб вони ïхали Петербург. Так ото поïхали тiльки кошовий i писар, суддя Касан занедужав i вмер, тут його у Сiчi послiд-ого i поховали. Випровадивши старшину у Петербург, екелiй вже став сам орудувать Сiччю: привiв козакiв о присяги i трошки заспокоïвсь, але-довгенько ще стояв Обозом, перейшовши на друге мiсце. Зоставшись сiчовики без старшини, почали потроху ворушиться, бо московкi звичаï були ïм не по нутру; от стали козаки думать та I*ть, як би москаля в шори убрать 3, а самим десь помандрувать. Зiбрали чоловiка з п'ятдесят ко-i послали ïх до Текелiя з хлiбом, з сiллю. А що ви менi скажете, запорожчики? — спитав Текелiй От що, добродiю,- кажуть сiчовики,- ми чули, мам без письменного виду i бiлетiв не можна з Сiчi йти? — Так, запорожчики, так,- одказує Текелiй,- нiку- че вiдлучайтесь без мого вiдома. Так оце ж, для сього вiдома,- загомонiли коза- ки,- i прийшли ми, добродiю: напишiть нам, будьте ла-iскавi, хоч один бiлет на всiх, бо ми будемо держаться купи I врозтiч не розпливемось. — Добре, запорожчики, добре,- каже Текелiй. Та який же перше був у вас звичай? Та у нас, добродiю,- загомонiли козаки,- про сi бiлети нi за наших батькiв нi за дiдiв i чутки не було: хто куди схотiв, той туди i мандрував. Куди ж оце ви,- спитав Текелiй,- намiряєтесь Йти з сими бiлетами i за чим? 1 Текелiй був родом сербин i, як усi серби, високий I худорлявий (примiт. авт,) У шори убрать, себто обдурить, обманить (примiт. алт.) До Тилигула ', добродiю, кажуть сiчовики,- до лями на заробiтки, бо у нас нема нi сорочки, мi штанiв, як бачиш, гола сiрома; а ще ж, може, треба буде i подушне платить та й панам трохи удiлить? — Добре, запорожчики, добре,- одказує Текелiй, зареготавшись.- Iдiть з богом, заробляйте та i в казну збирайте. Чуємо, добродiю, чуємо, — загомонiли козаки, вклонившись, та й пiшли в канцелярiю. Призвав Текелiй свого ад'ютанта i звелiв йому написать один бiлет на п'ятдесят чоловiка i видать ïм до рук. Як добули сiчовики той бiлет, i стали лагодиться в дорогу, зiбрали увесь свiй вiйськовий риштунок, харчовi клунки, знарядили кiлька чайок та, сiвши собi уночi, не тiльки тi, що з бiлетами, а скIлько ïх улiзло, може, чоловiка з тисячу, I гайда собi униз до Тилигула. Через кiлька днiв прийшло до Текелiя з хлiбом, з сiллю ще чоловiка з п'ятдесят за тими ж бiлетами та, добувши i собi, п'ятами закивали з товариством. Далi, як побачили сiчовики, що ïм не боронять тих бiлетiв, прийшли й третi, i четвертi та, добувши сим побитом собi бiлети на всi сорок куренiв, i помандрували пiд турка. Як побачило офiцерство, що в кошi зостались тiльки старi, слiпi та калiки, I зробили доношенiє Те-келiєвi. Схаменувся Текелiй, та у свиний голос — нiчого вже, бач, робить, як кажуть, не продереш очей, продереш калитку! — Куди ж вони позаходили,- питавсь Текелiй.- Адже ж вони, сякi-такi, просили у мене бiлета до Тили гула на заробiтки? Дуже розсердився I зажурився Текелiй, довго сумував, кiлька днiв i носа, сердешний, не виткнув з своєï палатки — так його роздратувало те ошуканство простоï сiроми. А тут як на те ще лiзуть i останнi сiчовики, якi позоставались, з хлiбом-сiллю; а та вже хлiб-сiль в душi у Текелiя сидить. — Повели i нам, вельможний пане,- просять,- на писать бiлети на заробiтки. — Та куди ж вам,- крикнув Текелiй,- злющi запо рожцi, оцi бiлети? 1 Тилигул-рiчка вливається великим озером у Чорне морс. Сей лиман прозивався по-турецькiй Дели-Гиль, по-нашому Скажене плесо. Сюди-то ходили запорожцi на заробiтки до лями (тягнуть неводи) (примiт авт.) На Тилигул, добродiю,- одказують.- На Тили-р&'л, До лями, на заробiтки. -Все в Тилигул та в Тилигул,- гримнув Текелiй, iтупотiвши ногами,- сякi-такi i розтакi!.. А город зоавйли пустим? Не дам вам бiлетiв, iдiть собi к бi-уi..- та й потурив ïх вiд себе. .- Так не помоглося ж, бо сiрома, подякувавши Текелiя хлiб i сiль, i без бiлетiв по протоптанiй дорожцi дропака. Побачив Текелiй, що якось приходиться до чмйги: що тут на свiтi робить? От вiн I призвав себе всiх курiнних отаманiв. Так i отаманiв неба-^|iïько прийшло — десятка не налiчив би. р)р i — Чом же ви не всi прийшли? — спитав Текелiй. ? Як нам, добродiю, усiм прийти,- одказали отама-ï^коли нiкогiсiнько, опрiч нас, не зосталось по ку- 1 Куди ж вони позаходили, що ïх нема? — знов iитав Текелiй. — Курiннi отамани роз'ïхались по своïх зимовиках, :;одказують,- а сiрома невiдь-куди подiлась, так ми I са- i думаємо до домiвки; що нам тутечка робить, коли Нiкогiсiнько не зосталось; старшину запроторили у столицю чи там куди ', а вiйська козацького нема — порозходилось!.. Куди ж вони порозходились? — гримнув Теке-\Iй, де вашi сiчовики? Як, де? — обiзвались отамани.- Адже ж ви, до-.бродiю, не спитавши нас, подавали ïм бiлети на заробiтки,(до Тилигула, чи що? Побачив тодi Текелiй, що сiрома гаразд-таки убрала , його в шори; дуже розсердився I вигнав з палатки отаманiв. Пiсля сього недовго вiн зостався в Сiчi i того ж лiта поïхав у столицю, а московське вiйсько сiм лiт ще стояло на запорозьких землях, поки не запровадили московських звичаïв. — Так'чотаким-то побитом, паничу, преславуту коза- 1 Що сталось з войськовою старшиною, невiдомо, бо нi в яких гïстеричних рукописах об ïх нема поминку. Була тiльки чутка, що кошового Калниша заслали на Дон, бо в однiй пiснi така намiка. Ой полети та полети, чорная галко, та на Дон рибу ïсти! Ой принеси та принеси, чорная галко, .ОД КОШОВОГО ВIСТИ (примiт авт) цьку Сiч зруйнували i хвацьке Запорозьке вiйсько ви коренили. Тi ж запорожцi, ц;о повтiкали, пiддались пiд турка, прийняв ïх султан ласкаво пiд свою державу I звелiв опоселить ïх бiля устя Дунаю в Бабадазi, понад Чорним морем, на землях, здатних до пахарства i ба гатих риболовством i звiриною ловлею, де вони i тепе речка живуть ', хлiб жують i постолом добро возять' От тобi, паничу, i кiнець1 XII Се було останнє оповiдання Коржеве. Пiсля сiï роз мови частенько доводилось менi вештаться по Заднi пров'ю, а в турецьку вiйну — в Бабадазi, де осадились запорожцi; не раз доводилось i розмовлять з старими дiдами, бувалими козаками про Сiч, i те саме, без одмi ни, розказували I вони, що оповiдав менi старий Корж. В 1832 роцi на iванIвський ярмарок в Кременчуцi, на майданi, збилось чимало народу бiля кобзаря. Я пiдiйшов i став прислухуваться. Слiпенький спiвав про зруйнування коша, i так подiбно д iповiдання, що я, давши кобзаревi карбованця, зазвав його до себе на кватиру i списав тi вiршi. От вони. Гей, iз-за зеленого гаю . Червоне сонечко зiйшло. Гей, з московського краю Велике вiйсько прийшло. Червоне сонечко Високо вже стоïть, Дивиться батько в оконечко Та й каже- Дiтки, що будемо робить? Ось перед нами Царицине вiйсько стоïть. Чи не за нами. Щоб йшли татар к чортам гонить? Ой батьку, щ, ось воно не тс! ' Чого сi гармати горлом в вiчi стоять? Треба, батьку, спитати. Чого вони од нас хотять?о Ой просiдали запорожцi. Що Нечоса Тскслю послав Щоб нас з старшиною I всю славну Сiч зруйнував 1830 року пiсля турецькоï войни найбiльша половина козакiв передалась Росiï i вийшла з Бабадага з кошовим Осипом Михайло внчем Гладким зноа у Росiю. Теперечки сi запорожцi осадились побiля Азовського моря i прозиваються азовськими козаками (примiт аат.) 262 Був же той день Великi зеленi свята, О, бодай же твоя, Нечосо, З того часу душа проклята! Гей, дiти, запорожцi, Що будемо чинити? Москаль кличе в гостi, Будемо чи нi йому голову хилити? Як будемо Його зустрiчати: Чи з хлiбом-солею, Чи вiйну об'являти, Чи йти до його доброю волею? Однi кажуть:Мир лучче всього. А сi:Нехай нам випалять очi, То й пропадемо аж до одного. —Нiколи сього не буде, Щоб ми оддали Сiч-мати, Поки що свiт-сонця Будем Сiч нашу рятувати!Бога бiйтеся, дiти! - Каже панотець архiмандрит,- Що ви хочете робити? Проклятi будете iз роду в рiд. Ви, дiти — християни, I пiдiймаєте руки на братiв? Не робiть в своєму серцю рани. Щоб милосердний бог вас простив, От вам хрест божий. На його ви положiться, I совiт мiй вам гожий, Нi в чiм, дiти, не журiться. Ну, панотче, по-твоєму нехай,- Послухають тебе запорожцi; Бери, Петре, хлiб та сiль Та й ходiм до Текеля в гостi. Ну, батьку, господи поможи, Пошли нам добрий час! Хлiб, батьку, положи, Та й говори за нас. Бо вiйною, батьку, нiчого не вчиним, Треба доброю волею робити; Ходiм вже, поклон вхилим Та й почнем про дiло говорити. Хлiб-сiль Текеля прийняв I почав нас угощати. А як добре пiдгуляв, То став i нас до себе прохати. Л в нас Петро кошовий Має звичай свiй: Пiшов генерала зазивати До себе обiда козацького вживати. ïв Текеля обiд бурлацький Та все смакував, А опiсля по-козацьки Вином та медом запивав. Ой пiшов Текеля в свою палатку I — Та й став мiркувать. Що йому робить спочатку ] як нашу Сiч зруйнувать. Уже всi кашi паланки В Текелiйових руках, Уже всi його палатки По наших сiчових кутках. Ой прочитав Текеля папiр Кошовому, писаревi од царицi, Треба нам ïхати у двiр Аж у двi столицi. Ой зiбрав наш Калниш Храбрую дружину, Сердешний брався аж за нiж Та проклинав лиху годину. Сiрома Калниш захлипав гiрко. З кожним козаком обiймався, Сказав:Прощай, славне, храбре вiйсько! Та вже бiльш I не вертався! ' Гей, батьки-отамани, Кажiть, де подiли старшину? Бере нас жаль за серце, Як згадаєм славну старовииу! Ой почали сiчовики думать, гадать, Як би москаля в шори убрать. А далi до Текелiя пристали, Щоб дав бiлети — роботи нам шукать. Ой рушили запорожцi До лями на заробiтки. Закивали п'ятами, сiроми, Тiльки товаришам дали звiстки. Текелiй хоч пiсля й оглядiвся, А запорожцiв — поминай як звали! Ой бiдний зажурився, Що в шори його убрали. Ох життя наше минулось, Життя бурлацьке! Коли б воно вернулось, Славне життя козацьке! Гей, братцi, озьмiть у руку Пiсочку та й посiйте Ой тодi воно вернеться, Як той пiсочок зiйде! ' Корж помер в октябрi 1835 року на 104 роцi довгого свого життя. Змалку i до смертi жив вiн i працював задля людей i, може б, ще промаявся на свiтi, коли 6, збираючи подаянiє на погорiлу в МихайлiвцI церкву, не застудив себе, переïжджаючи восени через Мокрую Суру. Царство тобi небесне, добрий чоловiче, вiчна тобi пам'ять. 1 Ся сама пiсня, з деякими одмïнами, надрукована i вИстории Новой Сечи Скальковського (примiт. авт.).
Споминки про Микиту ЛеонтIйовича Коржа